Сценарії

Бібліотечний урок: 

«Біля книжкової полиці»

Мета:розширити уявлення дітей про бібліотеку, розмаїття книжкового фонду; закріпити знання правил користування бібліотекою та книгою; викликати бажання стати активним читачем і відвідувачем бібліотеки.

Вікова категорія:  1  клас

Обладнання: книжкова виставка «Мої перші книжки»;тематичні полички для дітей; книжкові закладки, правила користування бібліотекою, виставка дитячих малюнків і творчості «Мій улюблений літературний герой».

Бібліотекар: Добрий день, дорогі друзі! Я дуже рада зустрічі з вами. Сьогодні ви завітали щоб дізнатися дещо цікавеньке, а тому:

Очі дивляться,

Вуха слухають,

Голова запам’ятовує,

А руки не заважають.

Ви, діти, в бібліотеці не вперше і всі знаєте, хто мешкає на всіх цих поличках, які ще називають «стелажі». Так, це книжки!

А ще вам відомо про те, що кожна книжка має свою назву (заголовок). Як кожне місто чи село, рослинка та тваринка мають свої назви. Як зовуть книжку, з якою ви познайомилися 1 вересня у школі? Так, її звати «Буквар» і він вас повів по буквах, як по східцях до самої сільської бібліотеки. Тут ви побачили значне більший книжковий світ, познайомилися з правилами користування бібліотекою, вже встигли самі прочитати свої перші книжки, полюбити їх літературних героїв. А щоб перевірити ваші знання ми проведемо вікторину: «Казкові загадки».

1.     Хто смачненький і кругленький із віконця скік та скік,

Втік від баби і від діда до лисички на язик?

Це не зайчик, і не котик, не бичок, не сірий вовк,

Це веселий, хвалькуватий, невгамовний… Колобок.

2.     Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості хто приходить?

І на свято він зібрався,

Скажем дружно: «Здрастуй… Карлсон».

3.     На городі що за черга? Дід і баба тут стоять,

Тягнуть щось поперед себе і не витягнуть ніяк,

Казку швидко ви впізнайте і героїв відгадайте!.. Ріпка

4.     Що за хатка,що в ній тісно Миші, Зайчику, Вовку?

Нумо, діти, казку швидше відгадайте ви таку!.. Рукавичка

5.     Чоловічок цей маленький ключ шукає золотий,

Гострий, довгий, дерев’яний всюди ніс встромляє свій.

Поміркуйте, поспішіть, як же звуть його, скажіть?.. Буратіно

(Далі, бібліотекар розказує дітям, що бібліотека – це не лише місце,де можна почитати, зробити тематичну доповідь на урок, провести корисний досуг з батьками чи друзями, а й розвивати свої творчі здібності (вишивати, малювати, робити поробки, аплікації, м'які іграшки тощо); знайомить дітей із виставкою дитячих малюнків, поробок, тематичних поличок для дітей: «Світ дитячого фольклору», «Читаємо про все на світі», «Мої перші книжки», «Чомучкам дітям та їх батькам».

А зараз ми разом із вами складемо віршика. Що, ви не вмієте складати віршів? Ми переконаємось у протилежному, погравши у гру.

ГРА «Склади вірш» (бібліотекар починає, а діти закінчують речення)

Мав Сашко гарненьку книжку,

Кинув раз її під…ліжко.

Де лежала бідна книжка,

Пробігала сіра… мишка,

стала мишка книжку гризти,

стала мишка книжку… їсти.

Звідкись взявся їжачок,

Він був весь із… колючок.

Він прогнав зубасту… мишку,

Врятував нещасну… книжку.

Слава, слава їжачкові,

Сором же кому?.. Сашкові.

Бібліотекар: молодці, діти, впорались із творчим завданням. Бачу, ви любите книги та вмієте з ними поводитися, знаєте багато казок, загадок, приказок про книгу й читання.

Діти:

*знання-сонце, книжка-віконце.

*книжка вчить як на світі жить.

*читання-ось краще навчання.

*книга допоможе у труді, виручить у біді.

*хто багато читає, той багато знає.

Бібліотекар: ви трохи втомилися! Давайте, я навчу вас розмінці, яка називається «Руханка».

Руки вище підніміть і спокійно опустіть,

Руки вгору, руки в боки – і зробіть чотири кроки.

Руки вгору, руки вниз – і на книги подивись.

Руки вище підніміть і спокійно опустіть.

Плесніть, діти кілька раз! За роботу, все гаразд!

 Кожен із вас виконав малюнок для участі в конкурсі «Мій улюблений герой». А тепер давайте роздивимось і відгадаємо, кого зображено на малюнках. (діти розглядують виставку малюнків і відгадують героїв).

Мені сподобалось як ви працювали. Молодці!Сьогодні ви згадали те, що знаєте, дізналися дещо нового, навчилися висловлюватися точно й красиво.

Діти!Бажаю вам прочитати найкращі книги, багато хорошого взяти з них для себе, порозумнішати й ніколи не розлучатися з книгою. І нехай книги стануть вашими друзями на все життя. Наша сільська бібліотека завжди відкрита для вас! А на згадку я хочу вручити вам подарунки – книжки і закладки, гарні, красиві, яскраві, які стануть вам у нагоді і де на зворотному боці нагадування про правила користування книгою. До нових зустрічей!

Захід для дітей під час літніх канікул.

«Ой, на Івана, та на Купала»

7       липня – День Івана Купайла

  

Мета : допомогти дітям ознайомитись з традиціями, обрядами українського народу, відчути й усвідомити причетність до роду з глибоким корінням.

       План тематичного дня :

1.      Свято «Ой, на Івана, та на Купала»

2.      Конкурс Марен.

3.      Купальські розваги.

4.       Дійові особи :

Диктор,Іванко,Ганнуся,Купайлиця,Парубки, дівчата,Мавка,Лісовик,Водяник,Відьма,Пустинник

Хід  свята

  (Звучать українські народна пісні. Кілька разів звучить голос диктора.)

Голос диктора. Просимо, друзі, завітайте до нас. Гостем будете у громаді, всім вам люди будуть раді.

   Поспішайте сюди, старі та молоді, і віддайте хвалу чистій воді ! Не забудьте нарвати букет квітів живих, ще й віночок сплести та на воду пустити.

(Кругом імпровізованого ставочка(або на березі каналу) снують відьми, чорти, всяка нечиста сила. Тут же дівчата і парубки в українських костюмах. Знову голос диктора розпочинає свято.)

Голос диктора. Увага ! Увага ! Розпочинаємо свято «Ой на Івана, та Купала».

  (виходять ведучі Іванко і Ганнуся).

Іванко. Друзі шановні !

Ганнуся. Гості бажані !

Разом. Просимо сідати отут, на поляні.

Іванко. Свято краси, свято юності та кохання!

Ганнуся. Свято води, вогню та купання.

Разом. Дозвольте відкрити ! В цей радісний час зі святом Купала вітаємо вас !

  (На фоні української народної мелодії на водоймі рухаються два човни. На першому – парубки та дівчата везуть ляльку Марену і велику соломяну ляльку Купало. На другому – Купайлиця – ставна дівчина в українському вбранні, з вінком, у супроводі Лісовика та Мавки. Марену встановлюють на передбачене місце.)

Купайлиця. Гей на Івана, гей на Купала,

Діди та бабусі щастя шукали,

Щастя шукали, Бога благали

Та споконвіку щастя не мали.

Ой на Івана, ой на Купала,

Котилася моя зірка та із неба впала.

Та упала в річку, та й заклекотіла –

Видно, моя зірка гаснуть не хотіла.

  (Виконують пісню дівчата «Ой на Івана, та на Купала».)

Купайлиця. Вже так повелося ще здавна в народі :

Порядок щоб був на воді, в хороводі,

Князів урочисто нам треба обрати

Й господарями свята їх слід посадити

І все керівництво їм тут доручити.

Чи згода ? Кого ж оберемо на князя й княжну ?

Парубок 1. Мені дайте слово, я першим почну.

Хочеться, друзі, князями назвати

Таких, що окрасою будуть на святі.

Князем хай буде ваш Лісовик !

А княжною – Мавка.

Усі. Нашим князям слава !

Мавка. Мене змалку люблять усі дерева

І зрозуміє бузиновий пан,

Тому верба, від крапель кришталева,

Мені сказала: «Здрастуй!» крізь туман.

Тому ліси чекають мене знову,

На щит піднявши сонце та зорю,

Я їх люблю, я знаю їхню мову…

Лісовик. Заходить сонце за лаштунки лісу,

Тополя поклонилась вдалині…

Вечірній обрій опустив завісу,

Космічний цирк запалює вогні.

Кружляють Риби і сузір’я Лева,

Мигтить і сяє вічна карусель.

Мавка. Шановні та любі всі хлопці й дівчата,

Дозвольте вас щиро зі святом вітати.

Бажаю вам всім від душі веселитись,

Співати, танцювати і ні в чим не журитись.

Лісовик. Хай пісня лірична, прекрасна, весела

Летить, звеселяє міста і оселі !

Нехай же дзвенять пісні й хороводи.

Хай щастя буде у серці народу !

 (Купайлиця, Мавка, Лісовик, парубки, дівчата ведуть хоровод навколо Марени. Після цього починається масовий танець з віночками біля стовпа. Проводиться народна гра.)

Лісовик. Тепер моє слово до вас, молоді.

      Вінок вгорі висить. Треба його зняти.

Людям показати,

Ану, хто ж з вас гожий,

Вінок зняти може ?

  (Парубки змагаються. Хтось один знімає вінок зі стовпа.)

Мавка. На свято прибули

Таланти яскраві,

Усім обдаровані.

Тож, друзі, концерт ми почнем на поляні –

Його нам покажуть митці – молодці.

   (Виконується кілька номерів художньої самодіяльності.)

Лісовик. Та й танці в них гарні !

Бадьорі, вихристі,

А зараз нам, друзі,

На цьому помості концерт свій покажуть

Наші любі гості.

  (Виконується кілька художніх номерів. У кульмінаційний момент останнього номера на учасників свята раптом ллє дощ. Водяник поливає їх зі шланга, замаскованого в кущах. Персонажі здіймають галас.)

Купайлиця. Водянику, Водянику,

Дам тобі медяника,

Покажися з води хоч на пів бороди.

Не давай нам дощу, бо на свято не пущу.

  (Русалка і Водяник виходять з –за кущів. Разом із ними свита.)

Парубок 1. Русалка, русалочка пливе !

Парубок 2. Хто ж вона ? Чи не струмківська дівчина яка ?

Дівчина. Та дивіться, то ж наша, спасівська…

Водяник. Добрий вечір, дорогенький князю Лісовику і княжно Мавко-Природо. Добрий вечір, парубки й дівчата !

   Вітаю вас із купальським святом. Співайте, розважайтеся так, як у пісні крилатій, і в праці будьте завзяті.

    (Водяник, Русалка, Лісовик, Мавка парами організовують танок. Раптом гул, ляскіт, тріск. Із кущів ідуть Відьма, Пустинник. Вони співають під мотив похоронного маршу, чітко вимовляючи слова. У руках Пустинника велике стебло сухої трави. Відьма підсилює гімн ударами мідних тарілок.)

 Відьма та Пустинник. Смерть усім травам, усім деревам, квіточкам (3 рази).

 Відьма. Ну, що ви всі на мене вилупились? Відьма я, найсправжнісінька відьма ! Я ненавиджу все живе і прекрасне. Смерть усім травам, деревам, квіточкам.

Пустинник. А я Пустинник ! Найжорстокіший ! Найсуворіший ! Коли я дізнався, що кожна людина народжується з добрим серцем, я вирвав його з грудей, бо вирішив стати великим і нещадним. Спочатку я став убивати жаб, потім пташок, кішок, собак, винищувати все живе в повітрі, на суші та воді. Смерть усім пташкам, усім деревам, квіточкам ! Відьмо, слухай мою команду ! До страти травинки приготуватись ! (Гримлять барабани.)

  Усі персонажі. Стійте ! Що ви робите ? Які ви злі, жорстокі, страхітливі ! Ану, хлопці ! В’яжіть нечисту силу ! (Парубки зв’язують їх.)

 Водяник. Іди на дно, нечиста сило !

Не смій мені зринати !

Щоб урок був усім сьогодні,

Щоб ніхто не смів природи руйнувати.

  (Усі персонажі повторюють його слова як закляття.)

Купайлиця. Природа – в усьому. У зеленому клекоті дерев, у гарній погоді, в шуганнях ракет, і в шинному скреготі на дорозі. Слава природі !

Усі. Слава природі!

Лісовик. Я, Лісовик, даю усім команду :

Все віджиле, старе в багаття зложити,

Щоб вживалось нове, щоб щасливо нам жити !

  Відправимо Купала до своєї стихії – вогню, хай зійде нам ясним Сонечком і зігріває землю, а Марену до свого володіння – води, хай напоїть землю чистою водою.

  (Парубки з лялькою Купала йдуть до стовпа, розкладають багаття, спалюють її.)

Парубок 1. А тепер, друзі, настав час і Марену топити !

 (Парубки та дівчата кидають Марену у воду. Дівчата, взявшись за руки, співають.)

Чогось мені сумно, чогось мені дивно,

Що мого милого сьогодні не видно.

Вийду я до річки, стану на місточок.

Пущу я на воду рутяний віночок.

Нехай мій віночок пливе, не спиняє,

Мені молоденькій той сум розганяє.

  (Дівчата розпалюють свічки на віночках і пускають на воду, продовжуючи співати.)

Ой на Івана, ой на Купала

Красна дівчина зілля копала,

Квіти збирала, віночок плела.

    Далі водою їх пускала.

Пливи, віночку, по синій хвилі.

Пливи,віночку, де живе милий !

Мавка. Вовік того не забувайте, що давниною поросло.

І лиш до сонця повертайте Землі красивеє чоло.

Купайлиця. Вона єдина вас зігріє, навчить і розуму й добра.

Щоб наша сповнювалась мрія, щоб ваша квітнула пора !

Парубок 2.  Батьківщино моя !

Зелен саде, промінням повитий !

Ти уся в передзвоні, у ніжному трепеті віт.

Тобі силу та розум несуть твої сонячні діти,

Щоб ти квітнула квітом не сотні, а тисячі літ !

  (Продовжується концерт. Після цього усі йдуть до багаття, водять хороводи, співають. Проводять народні забави, скачуть через багаття або кропиву.)

Конкурс Марен

  Від кожного загону на конкурс виставляється лялька Марена, виготовлена із сухої трави, прикрашена на розсуд дітей квітами, кольоровими стрічками тощо. До виготовлення Марени по можливості залучаються всі діти і батьки, гості. Результатом конкурсу є присудження звань «Найвеселіша Марена», «Найкрасивіша Марена», «Найсучасніша Марена».

Купальські розваги.

 Діти та організатори заздалегідь готують вогнище. Всі перестрибують через багаття, виконуючи традиційній ний купальський обряд. Діти молодшого віку стрибають через купи кропиви.

  

Бібліотекар. Добрий день, шановне товариство !

  Я рада вітати вас на літературно-ігровій програмі «Буваличі». Старі люди розповідали дітям про цю казкову державу, де з подорожніми трапляються різні пригоди. Чи бажаєте ви потрапити до Буваличів ? Якщо так, вирушаймо !

  Наша кімната поділена на дві команди. Ліворуч від мене «Барвінок», а праворуч – «Веселуни». Звичайно, переможе та команда, яка під час подорожі буде найспритніша та найкмітливіша. Для того щоб наша подорож здійснилась і була приємною, у нас є чарівна скринька. Речі в ній допоможуть нам потрапити в різні куточки країни бувальщини та в різні часи.

  Отже, увага ! відкриваю чарівну скриньку.

    (Бібліотекар виймає булаву та козацьку шапку.)

Б-р. Шановне товариство ! Вам необхідно вгадати, кому належать ці речі та куди ми з вами потрапили.

                                                             (Діти відповідають)

Б-р. Так, ми у козаків і тепер самі перетворимося на цих славетних і сильних мужів. Нам потрібні учасники козацьких забав. Право грати має той, хто правильно відповість на запитання.

  Запитання до команди «Барвінок» : що означає слово «козак» ? Що означає «булава»

(Діти відповідають)

Б-р. Найпершою дорогоцінною річчю для козаків була булава. Вона належить до стародавньої ударної зброї.  Поступово булава перетворилася на ознаку влади. То не козак, що не думав стати отаманом. Деякі з них справді ставали авторитетними ватажками. Вручаючи їм булаву, товариші казали: «До голови треба булави». Булава у козаків символізувала гетьманство, вручалася кошовим.

  Запитання до команди «Веселуни» : коли існувала Запорізька Січ ? Яких гетьманів ви знаєте ? назвіть твори про козаків та їх авторів. Де мешкали козаки в нашій місцевості ?

 (Б-р , за потреби, доповнює та уточнює інформацію.)

Б-р. Вітаємо козаків команд «Барвінок» і «Веселуни».

  Для запорізьких козаків ігри та забави були насамперед загартуванням тіла та душі, підготовкою до військових походів, змаганням на силу та спритність. Січовики нерідко проводили змагання з веслування впоперек Дніпра.

                                               І конкурс «Човнярі»

  Обидві команди мають по 7 учасників. «Човняр» за допомогою обруча повинен переправити свою команду з одного «берега» (старт) на інший (фініш). Одночасно в «човні» може бути один козак і «човняр». А які козаки без забав-сутичок?

                                         

ІІ конкурс «Бій велетнів»

  Два учасники стають однією ногою в коло. Руки за спиною. Необхідно виштовхнути суперника з кола. Штовхатися можна тільки плечима. Грають парами. Рахують кількість перемог у парах для кожної команди. У якій більше, та й переможе.

Б-р. А чи знаєте ви, як вбиралися козаки? Важко уявити запорожця без широких, як степ, шароварів. Це вбрання було запозичене у татар і турків і так сподобалося січовикам, що вони не розлучалися з ним ані в походах, ані в рідній Січі. Чи знаєте ви скільки метрів тканини йшло на шаровари? Від 9 до 20 м. У деякі шаровари можна було штук 30 кавунів покласти.

  Важко уявити костюм козацького лицаря і без широко , східного походження пояса. Пояси високо цінувалися козаками та могли коштувати стільки, скільки жупан, іноді були вдвічі дорожчими за чоботи, козацький пояс був завдовжки до 8 м.

  Коли потрібно були козакові підперезатися, то він прив’яже пояс до цвяшки та й обертається навколо себе, так і намотає увесь пояс. Спосіб підперізування, коли обидва кінці звисали з одного боку, назвали «по-козацькому», «по-селянськи» - китиці звисали з обох боків.

                            ІІІ конкурс «На козаку й рогожа пригожа»

  Кожній команді видається козацьке вбрання: сорочка, шаровари, пояс, жупан, чоботи, шапка. Із команди вибирають одного хлопчика, який повинен швидко вдягнутися у козацьке вбрання.

  Переможе та команда, яка швидше вдягне свого «козака».

Б-р. Як надів шапку, то вже й козак. Час підбити підсумки подорожі по Запорізькій Січі.

(підбиття підсумків)

Б-р. Зверніть увагу на два стенди. Один із них для команди «Барвінок», а інший – для команди «Веселуни». За перемогу команда одержує частинку картини, яку необхідно скласти. Таким чином, картини будуть вимальовуватися тим скоріше, чим більше перемог одержить команда.

(Частинки картини прикріплює ведуча. Картина складається за результатами конкурсів.)

Б-р. Я знову відкриваю чарівну скриньку.

   (Дістає книжку М. Гоголя і читає уривок із «Майської ночі, або Утопленої».)

    Ми опинилися на Слобожанщині (нині Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Сумська області) під час святкування Трійці.

    На Трійцю (в народі її називають Зеленими святами) виконувався обряд завивання вінків. А тепер, увага ! Подивіться, будь ласка, у кого на стільцях є віночки, той запрошується до наших троїцьких гулянь.

  (Виходять учасники з команд «Барвінок» та «Веселуни» - по 6 – 8 гравців.)

Б-р. На Трійцю усюди можна було бачити юних українок, темні та русяві голівки яких прикрашали різнобарвні вінки.

І конкурс «Завивання вінків»

Дівчата із штучних квітів плетуть віночки. Переможе та команда, дівчата якої прикрасять свої голівки вінками швидше.

  (Під час конкурсу дівчинка-помічниця б-ря розповідає про вінки).

Б-р. Вінок із живих квітів – символ молодості, вроди, чистоти. Дівчата дуже старанно підбирали квіти до нього. Кожна квітка щось символізувала. Незабудка – пам'ять; волошки – довіру; фіалка – скромність; айстра – печаль; мак – втіху; барвінок – солодкий спомин, палку любов; м’ята – вогонь почуттів. Любисток міг розпалити кохання, траву липник уплітали, щоб хлопці «липли», полин захищав від русалок-лоскотниць, котрі могли залоскотати до смерті.

ІІ конкурс «Хто швидше добереться до дівочого серця» (для хлопців)

     Хлопці стають парами. Беруть у руки мотузку, посередині якої прикріплено «серце». Треба якнайшвидше змотати мотузку на паличку та дістатися до серця. Переможе та команда, у якої більше сердець.

 

БІБЛІОТЕЧНО – БІБЛІОГРАФІЧНІ ЗНАННЯ МОЛОДШИМ УЧНЯМ

ПРОГРАМА ЗАНЯТЬ З УЧНЯМИ 1 – 3-х КЛАСІВ

І клас

Тема І. Знайомство з бібліотекою (екскурсія до бібліотеки), з її фондом, відділами(абонентом, відведеним місцем для роботи з літературою, якою користуються лише в читальному залі).

  Бібліотекар і читач. Правила користування бібліотекою. Наявність різних книжок для починаючих читачів, їх місце в бібліотеці, порядок розташування.

Тема ІІ. Елементи книги (1 година).

  Структура книги: обкладинка (перепліт), сторінки, ілюстрації. Своєрідність робіт різних художників-ілюстраторів. Огляд книжок.

ІІ клас

Тема І. Елементи книги (1 година).

  Поглиблення знань про структуру книги : титульний аркуш (ПІБ автора, назва), зміст, передмова. Вміння визначити зміст і читацьке призначення книги. Ілюстрації, їх значення для більш глибокого розуміння тексту.

Тема ІІ. Вибір книжки у бібліотеці (1 година).

  Відкритий доступ до книжного фонду, порядок розстановки книг на полицях, поличні роздільники. Огляд книг біля поличок. Закладки, як ними користуватися. Книжкові виставки, плакати, альбоми тощо. Каталожна картка. Взаємозв’язок каталогу з розстановкою книжок на полицях.

ІІІ клас

Тема І. Вибір книжок у бібліотеці (1 голина).

  Повторення : принцип розстановки книжок, використання виставок, плакатів тощо при виборі книжок, огляду їх біля поличок. Рекомендаційні списки, картотеки.

Тема ІІ. Науково-пізнавальна література для молодших школярів (2 години).

  Велика кількість тематики науково-пізнавальної літератури. Їх автори – вчені, інженери, журналісти, мандрівники (на прикладах біографії Б. Житкова, В. Біанки, М. Сладкова та ін.). Серії науково-пізнавальних книжок, їх оформлення. Особливості читання науково-художньої та науково-популярної літератури.

Тема ІІІ. Перші енциклопедії, словники, довідники (2 години).

  Енциклопедія «Що таке ? Хто такий ?» і маленькі енциклопедичні словники серії «Від А до Я…» Їх структура : алфавітне розташування матеріалу, алфавітні показники тощо. Використання цих книг в навчальній та суспільній діяльності дітей. Доступність і цікаве викладання наукових знань в енциклопедичних виданнях.

Тема IV. Завершення (1 година).

  Загальність знань, отриманих на бібліотечних уроках.

Бібліографія – компас у книжковому морі

Розробка бібліотечного уроку для учнів 6 – 7 класів.

Мета: у доступній формі дати дітям бібліографічні поняття, показати важливість призначення каталогів, навчити самостійно працювати з каталогом у пошуку необхідної літератури; розвивати навички й уміння самостійної роботи з книгою; виховувати поважне, бережливе ставлення до книги, бажання самостійно орієнтуватися в книжковому морі.

Обладнання: плакат-перелік відділів систематичного каталогу, бібліографічні картки, фрагмент алфавітного каталогу, творчі роботи учнів.

Тип уроку: комбінований (урок-бесіда з елементами вистави, захисту творчих робіт, конкурсу).

                                                           Хід  заняття:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань

·         Які асоціації у вас виникають зі словом «бібліотека?»

·         Інсценівка «Книга в гості завітала».

1-й гість-книга. Я – книга. Друзі, а ви знаєте, що таке книга? Це друковане видання обсягом більше, ніж 48 сторінок, до 48 – це брошура. А з чого починається книга?

2-й гість-книга. З обкладинки, на якій розміщуються прізвище автора, назва книги, інколи видавництво й рік видання. Обкладинка захищає книгу від пошкоджень. Крім того, обкладинка – це «обличчя» книги. Саме з неї починається знайомство з твором. І від того, як виглядає це «обличчя», залежить, чи захочеться вам розкривати книгу.

1-й гість-книга. А можна сказати, що книга починається з палітурки. І це буде правильно. А яка відмінність між обкладинкою та палітуркою?

  Палітурку, на відміну від обкладинки, роблять з цупкого картону,покритого тканиною, папером, шкірою чи її замінником. Книга в твердій палітурці служить набагато довше.

2-й гість-книга. А я хочу додати дещо про суперобкладинку. «Супер» - це з латинської «понад». Суперобкладинка – це ще одна обкладинка, яка робить книгу красивішою та більш нарядною. А далі йде форзац – це листок паперу, який з’єднує кришку палітурки з основною частиною книги. Це слово німецьке, означає «перед текстом». Форзац – листок чистого паперу, але інколи на ньому можуть бути зображені таблиці, карти, малюнки (відповідно до змісту). Наступний – титульний листок. Це – перша сторінка книги. Тут і прізвище автора, заголовок, підзаголовок, місце й рік видання, тобто вихідні дані. З латини «титул» - це назва.

1.      Слова бібліотекаря.

Сьогодні важко уявити життя людини без книг, хоча б невеличкої дитячої бібліотечки. Книга супроводжує нас усе життя. А як знайти необхідну? Допоможе розібратись із цим питанням невеличка вистава.

2.      Казкова вистава.

1-ша дитина. У Тридев’ятому царстві жив цар Горох Третій. Дуже любив він збирати книги з усіх кінців світу. Були в нього книги про моря-океани, про птахів та тварин, про далекі країни, чудові та небачені, і про те, як горох росте.

2-га дитина. Вийшов він одного разу на ганок терема розмальованого, свіжим повітрям подихати та горохом своїм помилуватися. Дивиться – а на полі його любому, гороховому, галичі бачено-небачено – і горох його дзьобають.

1-ша дитина. Злякався цар. Можна ж зовсім без гороху лишитися. Лихо! І побіг Цар у палати царські, до книг своїх розумних, щоб віднайти книгу діда свого Гороха Першого, де сказано було, як від галичі врятуватися й горох зберегти. Розшукував Цар книгу цілий тиждень, ледве знайшов її в найдальшому кутку. Відкрив її, знайшов необхідне, прочитав, що від галичі допоможе позбутися опудало. У ту ж мить віддав наказ Цар: «Опудало виготовити та посеред поля поставити!»

Опудало. Галич я порозганяю. Але невже тепер необхідну книгу ти будеш цілими тижнями шукати?

2-га дитина. Став думати цар, але нічого придумати не зміг, тоді випустив указ.

Цар. Хто зуміє книги цареві, яких набралася сила силенна, розкласти, щоб можна було потрібну книжку швидко знайти, того нагороджу золотом-сріблом і горохом.

1-ша дитина. Відгукнулися на царський указ два брати – Алфавіт і Систем.

Алфавіт. Накажи ти, цар-батенько, зробити полиці міцні, на яких книжки твої розумні стояти будуть, постав полиці ці у світлицю найкращу, а на дверях напиши «Бібліотека». А ще пропоную тобі, цар-батько, розташувати книги за алфавітом – за буквами заголовними прізвищ авторів і назв книжок. І зробити каталог з безліччю карток. На кожній написати прізвище автора книги та де шукати.

Систем. А я, цар-батенько, пропоную всі книги розташувати за галузями знань, за відділами: про моря-океани – в один розділ, про птахів і звірів – у другий, а про те, як краще горох вирощувати, - у третій. І теж на кожну книжку написати картку.

2-да дитина. Розказали вони все царю й почали сперечатися, хто краще придумав.

Алфавіт. За моїм каталогом можна швидко відшукати казки.

Систем.  Зате за моїм -  швидше про моря – океани.

1-ша дитина.  Довго сперечалися брати. Зупинив їх цар Горох.

Цар. Сподобалися мені ваші задуми. Наказую вам разом книжки по полицях розкласти та зробити кожному свій каталог, назвавши його своїм ім’ям.

2-а дитина. Так з’явилася в царстві царя Гороха бібліотека з алфавітним і систематичним каталогами. А цар Горох набув слави найрозумнішої людини, тому що  за допомогою каталогів він тепер швидко може потрібну йому книжку відшукати й прочитати, про що інші й гадки не мали.

3. Слово бібліотекаря.

    Отже, бібліографія – це науковий, систематизований опис книг за будь-якою темою або ще відділи в журналі чи газеті, у яких публікуються списки нових видань та анотації до них.

    Кожен учень повинен уміти працювати з довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки. Що ж до нього входить? Алфавітний (абетковий) каталог, систематичний каталог, тематичні картотеки, тематичні папки, довідковий фонд бібліотеки, бібліографічні посібники, рекомендаційні списки, пам’ятки.

      Бібліотечні каталоги відображають матеріали, що є у фонді конкретної бібліотеки, складені за певними принципами й призначені для повного розкриття змісту бібліотечних фондів. Слово «каталог» грецького походження, у перекладі означає «список». Каталоги забезпечують можливість пошуку та вибору книги.

    Абетковий (алфавітний) каталог – бібліотечний каталог, у якому бібліографічні картки розміщуються за алфавітним порядком імен і прізвищ окремих авторів і колективів авторів або заголовків творів та інших документів. Абетковий каталог є обов’язковим у бібліотеці, оскільки він відображає весь фонд. Саме алфавітний каталог відповідає на запитання: чи є в бібліотеці певна книга, які книги того чи іншого автора є. В абетковому каталозі картки розміщуються за алфавітним порядком імен та прізвищ окремих авторів і колективів авторів або заголовків творів та інших документів.

   Систематичний каталог – це каталог, у якому бібліографічні описи розміщенні за напрямами знань відповідно до визначеної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації, згідно з каталожними індексами, незалежно від шифру книжки. У систематичному каталозі розміщенні за напрямами знань. У каталожному індексі зазначено, у якому розділі каталогу потрібно поставити певну картку.

   Систематична картотека статей доповнює систематичний каталог, включає картки на статті й матеріали з періодичних видань, які одержує бібліотека. У систематичній картотеці статей, як і в систематичному каталозі, бібліографічні записи розташовані за напрямами знань згідно з бібліографічною класифікацією. На відміну віл систематичного каталогу, поділ матеріалів у систематичній картотеці статей більш детальний, оскільки в межах розділів картотека об’єднує більше матеріалів, ніж каталог.

   Краєзнавчий систематичний каталог включає книги, брошури, статті з місцевих журналів та газет, рецензії, атласи, альбоми, нотні видання тощо. Особливості групування матеріалу в краєзнавчому каталозі в тому, що за кожним поділом увесь матеріал розставляється в зворотно-хронологічному порядку, що дає змогу простежити за новими надходженнями.

Конкурсна програма : обираються назви команд «Чомучки» та «Усезнайки»

1.       Робота в групах: дві пари працюють зі словниками на швидкість (знаходять значення слів «бібліографія», «каталог», «екслібрис», «бібліолатрія»).

Бібліографія – наукова дисципліна, що виявляє, веде облік і систематизує друковані твори з усіх галузей знання та творчості, складає бібліографічні покажчики.

Бібліолатрія – 1) побожне поклоніння перед книжкою, ушанування священних книг, напр., Біблії, Корану; 2) доведена до краю пристрасть до книжок.

Екслібрис – книжковий знак, паперовий ярлик, який власники бібліотек наклеюють на книжку (як правило, на звороті обкладинки). На екслібрисі здебільшого зазначають ім’я та прізвище власника та вміщують малюнок, що інформує про його професію, інтереси чи склад книгозбірні.

 Каталог – 1) перелік творів мистецтва та писемності, складений для полегшення користування ними; 2) довідкове видання, яке відповідно до певних правил описує твори мистецтва, рукописи, а також твори.

2.       Вікторина для двох команд.

У якій країні вперше з’явилося слово «бібліотека» ? (У Греції)

Що означає слово «бібліотека» в перекладі з грецької ? («Бібліо» - книга, «тека» - сховище)

Хто й коли заснував першу бібліотеку в Україні ? (Ярослав Мудрий, 1037 р.)

3.       Робота в групах.

Групи готують захист творчих робіт, виготовляють екслібриси.

Підсумок. Мікрофон : «Що сподобалося на занятті? Чого навчилися?».

«Інформіна всім до душі»

  Інформіна – змагання у вмінні користуватися довідковою літературою. Такі змагання надають можливість читачам вільно користуватися каталогами і довідковою літературою, яка розташована на полицях у вільному доступі.

Сценарій інформіни :

І. Організація змагань

1. Регістрація команд.

2. Представлення составу команд.

3. Знайомство з умовами і правилами змагань.

ІІ. Проведення змагань.

Перший тур : пошук літератури за допомогою каталогів.

  Кожна команда отримає конверт з трьома запитаннями. Щоб відповісти на них, учні повинні за допомогою алфавітного чи систематичного каталогів виявити, в якому саме каталожному ящику і під яким шифром зареєстрована названа книжка. На отриманому в конверті аркуші з питанням, команда пише свою відповідь. За правильну відповідь зараховується 1 бал. Якщо відповідь надана журі до зазначеного часу, команда отримає додатковий бал за дострокову відповідь. На розв’язування трьох запитань надається 8 хвилин.

Другий тур : знаходження інформації за допомогою довідкової літератури (30 хвилин).

  Команди отримають по 10 запитань, які складено на основі довідників та бібліографічних покажчиків.

  Кожна правильна відповідь (треба вказати джерело інформації) надає 2 бали.

Уроки позакласного читання.

Як  наша  бібліотека  працює  з  учнями  5 – 6  класів.

Художня література – важливий аспект ідейного, морального  та естетичного виховання дітей. Систематичне знайомство з нею діти продовжують в школі протягом всього навчання.

  В початкових класах для читання дітей обирають книги, які мають особливе значення для їх освіти та виховання. В 5 – 6 класах – учні знайомляться з окремими творами українського фольклору та фольклору народів різних країн, творчістю українських та всесвітніх письменників.

  Зрозуміло, що учні читають і поза шкільною програмою. Знати, що вони читають, які книги найбільший вплив на них мають, дуже важливо і педагогу і бібліотекарю. Цю задачу допомагає розв’язати вивчення вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх читацькі інтереси, що можливо в умовах співпраці школи і бібліотеки.

  В нашій бібліотеці і школі серед дітей – читачів ми активно використовуємо анкетування, вивчаємо читацькі формуляри, проводимо загальний аналіз читання групи читачів, проводимо індивідуальні та групові бесіди, оформлюємо індивідуальні тематичні списки літератури. Все це допомагає зробити висновок, що читацькі інтереси учнів 5 – 6 класів далеко не однорідні : у перших вони вузько односторонні, у інших, навпаки, дуже різні і часто безсистемні.

  Діти цього віку, як правило, найбільш цікавляться гостросюжетними книгами, в яких на першому плані показано дію. Чим багатше, різностороніше, сміливіше вона, тим більш твір подобається. Читаючи книгу, підліток разом з героями хоче пережити сміливу боротьбу та наближення до мети. Багато дітей надають перевагу пригодницьким і фантастичним сюжетам книжок, книгам про війну, детективам.

  Останнім часом з’явилися такі читачі (хоча небагато), які «проковтують» книги, іноді не дочитуючи до кінця. Такі читачі байдуже відносяться до їх художніх особливостей Завдання бібліотекаря і педагога – навчити дітей вдумливо читати, брати з твору найцінніше, що допоможе розширити кругозір, навчити думати по-новому.

  Колись Н. К. Крупська сказала, що дитяче читання грає велику роль в житті дитини, набагато більшу, ніж в житті дорослої людини. Книга, яку прочитали в дитинстві, залишається в пам’яті майже на все життя і має вплив на подальше життя дитини… Треба допомагати у виборі книги, але не натискати на інтереси дитини, а прийняти їх і розвивати у гарному напрямку. Керування читанням необхідне, але не можна опікати нав’язливо, щоб дитина зовсім не втратила інтересу до читання. Тому урокам позакласного читання ми надаємо особливої уваги, а також різним формам роботи з книгою.

  В 5 – 6 класах знайомство з художньою літературою починається з усної народної творчості – казок, билин, пісень. Серед наших читачів є декілька дітей, сім’ї яких належать до різних релігійних фракцій, які рахують,що дитина не повинна читати казки. Ми збиралися за круглим столом з цього питання і майже всі прийшли висновку -  багато казок цінні тим, що вчать розбиратися в людях, в людських рисах. І погодилися з думкою, яку колись виразив Максим Горький : «Сказка, помогающая понять жизнь, - да. Я всячески за нее…»

   Народний епос надає можливості дітям у доступній і цікавій формі знайомитися моральним обліком тих чи інших людей, їх вчинками і відносинами. Що справедливо, а що ні, яке значення має труд у житті людини, в чому виявляється народна мудрість. Тому  у своїй роботі кожного року оформлюю виставку казок.

  Діти завжди із великим задоволенням говорять про своїх улюблених казкових героїв. У таких спілкуваннях народжуються диспути – чи не замала та чи інша казка для них, п’ятикласників. Такі бесіди привели до логічного завершення – треба вміти розказати казку, показати свого героя. І тут постає питання, а що б таке розповісти, щоб всім було цікаво.

  Як приклад, я розповідаю казку, яку сама  склала. А потім розказую, як готувати художню розповідь, що означає зачин, «кульмінація», як підвести до неї слухача, чим закінчити розповідь, щоб вона залишила уяву і пробудила цікавість самому прочитати ту книжку чи скласти  цікаву казку.

  Таким чином, читання казок фактично було пов’язано з вихованням навичок художньої розповіді. Для розповіді діти самостійно обирали казку, а допомогти їм завжди готовий бібліотекар і вчитель.

  Досить часто проводимо інсценування казок на шкільних чи бібліотечних святах.

  Особливу увагу наша бібліотека надає знайомству дітей-читачів з письменниками-класиками української та всесвітньої літератури. Показуємо різнобарвність жанрів у творчості одного письменника.  У проведенні заходів відображені ювілейні дати. Систематично проводимо огляд тематичної літератури (популярна і цікава вона розвиває інтерес до читання), обговорення книжок, тижні дитячої книги.

  Прийшов тиждень дитячої книги. Бібліотекар разом з членами гуртку «Книголюб» запропонували дітям розбитися по групах в 2 – 3 дитини з тим, щоб кожний з них взяв книги свого найулюбленішого письменника і підготував виступ по ній. А найбільш цікаві уривки розказати напам’ять. Діти самі визначають чий виступ був найцікавіший, а переможець отримає приз – книжку від бібліотеки. Дітям подобаються такі заходи, які ведуть більш вони чим дорослі. Так діти самі популяризують книги своїм одноліткам, які охоче беруть запропоновані твори додому.

  Наші діти – читачі дуже полюбляють книги про природу та тварин. Ми завжди пропонуємо дітям книги в. Біанки, Г. Скребицького, С. Томпсона та ін. А найбільш вони полюбляють читати енциклопедії з кольоровими ілюстраціями про тварин.

  Щоб підвести підсумок позакласного читання за рік в 6-му класі, бібліотекар пропонує письмову роботу – які бібліотечні уроки чи масові заходи сподобалися найбільше  і чому ? Про що бажаєте прочитати влітку ? Ці письмові роботи пропонуємо дітям не підписувати. Цікаво відмітити, що найкращими уроками позакласного читання діти вважають ті, які були пов’язані з їх особистими виступами, інсценуваннями, ілюстраціями.

  Таким чином, бібліотекар і вчитель намагається, сприймаючи вікові та психологічні особливості дитини, задовольнити їх різносторонні читацькі запити, виховувати у них культуру читання. У нашій бібліотеці вся робота бібліотекаря спрямована на формування інтересів дітей до художньої і науково-популярної книжки, на розвиток у них ініціативи, організаторських здібностей та навичок у підготовці та проведенні масових заходів – проведенні тематичних вечорів, зустрічей, диспутів, голосного читання. І ось підсумок – майже всі діти – читачі нашої бібліотеки є активними читачами. Щоб розвивати в учнів навики у виборі літератури бібліотекар проводить бесіди про те, як знайти книгу у фонді, як користуватися каталогом, картотеками, робити записи у читацькому формулярі. Такі бесіди і доручення бібліотекаря цікавлять дітей середнього і старшого шкільного віку, виховують у них почуття відповідальності і гордості за те, що їм оказують таку довіру.  

Інтелектуальна гра

                                                                 " Це  я  знаю !"

І. Відбірковий раунд

1. Які дерева здавна вважали символом України? (Вербу та калину).

2. Яку фізичну величини вимірюють за допомогою важільних терезів? (Масу)

3. У якій країні вперше в світі створили алфавіт? (У Китаї).

4. Як називається поетичний жанр, у якому автор не може обійтися без моралі? (Байка)

5. Назвіть четверту букву алфавіту. (Г)

6. Назвіть природний супутник Землі. (Місяць)

7. Як називається рак, який живе у морі? (Омар)

8. Коли виконуються купальські пісні? (На свято Івана Купала)

9. Що означає слово «козак»? (Вільна людина).

10. Хто такі мариністи? (Художники, що малюють море.)

11. Назвіть першого князя Києва. (Кий.)

12. Як називається вид картин, писаних фарбами? (Живопис.)

13. Як без ручки 999 зменшити в півтора рази? (Перевернути).

14 У якому році Богдан Хмельницький був обраний гетьманом? (У 1648 році).

15. Як називалося пасмо волосся на голові в козака? (Оселедець.)

ІІ раунд.  Спорт.

1.      Яку спортивну дисципліну називають королевою спорту? (Легку атлетику).

2.      Яка медаль вручається на олімпіаді за друге місце? (Срібна).

3.      Хто є автором світового рекорду у стрибках у висоту? (Сергій Бубка).

4.      Хто є дворазовою чемпіонкою у Сіднеї з плавання? (Яна Клочкова).

5.      Український футболіст, колишній нападаючий італійського «Мілана». (Андрій Шевченко).

6.      Як часто проводяться олімпійські ігри? (1 раз на 4 роки).

7.      Як називаються люди, які оцінюють змагання? (Судді).

8.      Як називається прилад для визначення часу на дистанції? (Секундомір).

9.      Як називається відстань від старту до фінішу? (Дистанція).

ІІІ раунд.  Природа.

1.       Із чого виготовляють крохмаль? (Із картоплі.)

2.      Скільки кінцівок у комах? (Шість.)

3.      Як називаються бруньки верби, які розпускаються навесні? (Котики.)

4.      Як називаються підземні поштовхи та коливання суші? (Землетрус.)

5.      Як називається колекція засушених рослин? (Гербарій.)

6.      Де зимують раки7 (У мулистих берегах річок.)

7.      Найбільша ягода? (Кавун.)

8.      Який хижак відомий своєю любов’ю до солодощів? (Ведьмідь.)

9.      Звук в атмосфері під час грози? (Грім.)

10.   Рух повітря в горизонтальному напрямі. (Вітер.)

Казка

1.      Хто написав казку про Червону Шапочку? (Ш. Перро.)

2.      Улюблена їжа Карлсона? (Варення.)

3.      Хто зробив з поліна Буратіно? (Тато Карло.)

4.      Хто розповідав казки протягом тисячі й однієї ночі? (Шахерезада.)

5.      На якій овоч перетворилася карета Попелюшки опівночі? (На гарбуз.)

6.      Скільки героїв тягнуло ріпку? (6).

7.      Хто останнім зустрівся Колобкові на його шляху? (Лисичка.)

8.      Якого кольору була фарба у діжі в казці «Фарбований Лис? (Синього.)

9.      Із чого був зроблений човник у Івасика Телесика? (Із золота.)

Сучасна    музика

1.      Розшифруйте назву групи «ВВ». (Воплі Відоплясова.)

2.      Із якої країни гурт «Грін Грей»? (З України.)

3.      Цей популярний російський співак виграв шоу «Останній герой – 3». Хто він ? (В. Пресняков.)

4.      Російська співачка, дочка Алли Пугачової? (К. Орбакайте.)

5.      Справжнє ім’я Вірки Сердючки? (Андрій Данилко.)

6.      Кого називають золотим голосом України? (Таїсію Повалій.)

7.       Найменший ансамбль? (Дует.)

8.      Музичний інструмент, що поєднує фортепіано та гармонь? (Акордеон.).

І с т о р і я

1.      Назва просторих штанів козаків? (Шаровари.)

2.      Як називається головна вулиця Києва? (Хрещатик.)

3.      Скільки областей у складі України? (24 і АР Крим.)

4.      У якому році відбулося хрещення Русі? (988.)

5.      Хто з гетьманів України найдовше тримав булаву? (Мазепа.)

6.      Яке місто було засновано сім’єю з чотирьох осіб? 9Київ.)

7.      Дерев’яна палиця з кулею вгорі, ознака влади? 9Булава.)

8.       Хто був першим президентом України? (М. Грушевський.)

9.      Дата прийняття Верховною Радою УРСР Акта незалежності України? (24 серпня 1991 р.)

10.   Перший помічник кошового. (Писар.)

 М о в а

1.      Слово «духмяний» пишеться з апострофом чи без? (Без апострофа).

2.      Як називаються слова, в яких одинаків корінь? (Спільнокореневі.)

3.      Які граматичні категорії має іменник? (Рід, число, відмінок.)

4.      Назвіть другорядні члени речення. (Додаток, означення, обставина.)

5.      Що подано в орфографічному словнику? (Правопис слів.)

6.      Як називаються слова з протилежним значенням? (Антоніми.)

7.      «Генерал-майор» пишеться окремо, разом чи через дефіс? (Через дефіс.)

Література

1.      Що таке «епітет»? (Художнє означення.)

2.      Чим відрізняються віршовані твори від прозових? (Римою.)

3.      Яке справжнє прізвище Остапа Вишні? (Губенко.)

4.      Художнє перебільшення? (Гіпербола.)

5.      Обрядові пісні, що виконують на Різдво? (Колядки.)

6.      Яким терміном можна назвати усну народну творчість? (Фольклор.)

7.      Назвіть псевдонім письменниці Лариси Косач. (Леся Українка.)

8.      Чи писав Т. Г. Шевченко драматичні твори? (Так.)

9.      Змалювання людей в образах тварин, рослин, предметів або явищ. (Алегорія.)

С п р и н т

1.      Як називається всесвітня комп’ютерна мережа? (Інтернет.)

2.       Із якої мови походить ім’я Олександр? (Із грецької.)

3.       Найшвидша тварина на землі? (Гепард.)

4.      Американський Дід Мороз. (Санта Клаус.)

5.      Яку телепередачу веде Олександр Масляков? (КВК.)

6.      Як називається головна площа Росії? (Красна.)

7.      Як називається робота, виготовлена з кольорових шматочків паперу? (Аплікація.)

8.      Що вимірюють за допомогою термометра? (Температуру.)

9.      Температура кипіння води? (100 градусів за Цельсієм.)

10.   Воно гнеться, коли Галя несе воду. (Коромисло.)

11.   Його називають їжаком у царстві флори. Хто він? (Кактус.)

12.   Переможний удар у боксі? (Нокаут.)

13.   Кухар на кораблі. (Кок.)

14.   Гурт із чотирьох виконавців. (Квартет.)

15.   Головний убір короля? (Корона.)

16.   Четверта нота музичного звукоряду. (Фа.)

17.   Назвіть хоча б одну річку, яка згадується в гімні України. (Дон, Дніпро, Сян.)

18.   Виріб для продажу. (Товар.)

19.   Газоподібна оболонка Землі. (Атмосфера.)

20.   Кругла площа в центрі цирку. (Арена.)

21.   Біг на відстань 42 км 195 м. (Марафон.)

22.   Яка інша назва Дніпра? (Славута.)

23.   Наука про тварин. (Зоологія.)

24.   Українська національна страва з капусти з начинкою з м’яса та рису? (Голубці.)

25.   Найвідоміший твір Даніеля Дефо? («Робінзон Крузо».)

26.    Спеціальний костюм для космонавтів? (Скафандр.)

27.   Як називаються передні кінцівки у птахів? (Крила.)

28.   Прилад, за допомогою якого визначають сторони світу? (Компас.)

29.   Автор казки «Фарбований лис»? (І. Франко.)

30.   Найменша пташка на землі? (Колібрі.)

31.   Кого, згідно з приказкою ноги годують? (Вовка.)

32.   Який колір волосся у брюнета? (Чорний.)

33.   Автор музики гімну України? (Михайло Вербицький.)

34.   Князь, який за легендою помер від укусу змії. (Олег.)

35.   Чоловіча пов’язка на голові. (Бандана.)

36.    Ім’я хлопчика, котрий склав із льоду слово «вічність». (Кай.)

37.    Скільки букв в українському алфавіті? (33.)

38.   Що зображено на гербі України? (Тризуб.)

39.   Скільки кольорів налічує веселка? (7)

40.   Аскорбінка – це який вітамін? (С.)

41.   Із чого виготовляють ізюм? (Із винограду.)

42.   Як називається підземна залізниця? (Метро.)

43.   Як називають людину, яка пише вірші? (Поет.)

44.   Де народився Т. Г. Шевченко? (У селі Моринцях.)

45.   Який розділовий знак ділить текст на речення? (Крапка.)

46.   У якої рослини найбільше листя? (У пальми.)

47.   Яка тварина найрозумніша? (Шимпанзе.)

48.   За допомогою яких знаків записують музику? (Нот.)

49.   Творець українського кіно? (О. Довженко.)

50.   Король футболу, що став королем кави. (Пеле.)

51.   У якому змаганні переможець рухається тільки назад? (Перетягування канату.)

Усний журнал з народознавства для учнів 5-го класу

   

Мета: ознайомити читачів-дітей з малими жанрами дитячого фольклору: лічилками, дражнилками, дитячими народними іграми; збагатити знання про народні ігри; сприяння фізичному розвитку дітей; виховувати інтерес до дитячого фольклору.

Бібліотекар. Доброго дня, діти! Сьогодні ми знайомимося з малими жанрами дитячого фольклору, а саме з лічилками, дражнилками та дитячими українськими народними іграми.

І сторінка. «Еники, беники, їли вареники».

  Діти, майже всі ви вчилися рахувати за допомогою веселих і цікавих віршиків. Чи відомі вам такі лічилочки: «Еники, беники, їли вареники…» або «Уну, дуну, ре, квінтер, квантер, же…»? Як складаються лічилки і яке мають значення? Сьогодні ми ознайомимося з ними ближче.

Лічилка – це віршовані ритмізовані тексти математичної спрямованості, які використовуються дітьми для справедливого розподілу ролей у грі. Лічилки поділяються на дві великі групи: до першої входять лічилки, які склали самі діти, а до другої – лічилки, які склали для дітей дорослі (народні та авторські лічилки). Перша група лічилок досить специфічна: вони не мають певного сюжету. У їх змісті – прихована лічба у вигляді спотворених (переінакшених) числівників та слів-займенників. Наприклад:

Одіян, двіян, триян,

Чотирен, платан, латан,

Сукман, дукман, деревій,

Декса, Півень, Олекса.

Де ж він дівся?

В землю зарився –

Годі й шукать.

  У лічилках, складених дітьми, трапляється багато іншомовних слів, які поступово спотворюються, стають невпізнанними та надають лічилці беззмістовного характеру:

Уну, дуну, раба,

Квінтер, квантер, жаба.

  У дитячих лічилках трапляються слова, позбавлені будь-якого змісту або не пов’язані між собою в єдиний текст, які не римуються (витримується лише ритм):

Анчик, панчик, дуки, дме.

Абель, жабель, домене.

Иш, ниш, киш, тотканаус.

Іноді між ними зустрічаються слова з певним змістом:

Еники, беники, їли вареники.

Еники, беники, квас,

Вийшов старенький Тарас.

Дітям дуже подобаються лічилки із загадковими, таємничими та незрозумілими словами:

Еньки, беньки, бейкави.

Льошки, пльошки, тай раси.

Шоїн, боїн, прочи, руке.

До цієї групи входять лічилки з певним змістом. Вони невеличкі за розміром та прості за сюжетом:

Голочка, ниточка, стакан води.

Першим вийдеш, напевно, ти!

Трапляються й складніші лічилки – з прямою мовою, складені в діалогічній формі:

-          Ти, Карусенко моя,

Чому вдома не була?

-          Боялася звіруна.

Звірунові діти

Хочуть мене зїсти.

-          От моря до моря,

Там наша тітка корови доїла,

Молоком поїла.

Прийшов, вийшов

Радивон, вийди вон.

Серед лічилок цієї групи трапляється чимало утішок, пристосованих дітьми до розподілу ролей:

Ходила квочка коло кілочка

Та водила дитинчат-курчат.

-          Оце вам, дітки, по дві квітки,

А мені одна, та й та золота.

А тепер ознайомимося з лічилками другої групи, які склали дорослі для дітей. Вони мають певний зміст, містять повчальні й виховні моменти та закріплюють лічбу:

Перша, друга, третя хвиля

Чайці ніжки в річці мила,

Білі крила замочила,

Нагострила дзьоб!

Авторські лічилки мають чітку композицію, цікавий сюжет. Вони написані образною мовою, стимулюють дітей до кмітливості. Послухайте лічилку В. Коломійця:

Качка з річки йшла, гурт качат вела:

Це – качатко сиве,

Це – як жовта слива,

Це – брудненький квачик,

Це – м’якенький м’ячик,

Це – як вовни жменька,

Це – кривеньке,це – сніжок побіг…

Скільки їх усіх ? (Сім.)

ІІ сторінка. «Прозивалки (дражнили), мирилки».

Зав. Сільським клубом. Часто можна почути від дітей різні «образливі» слова. Діти дражнять, ображають один одного, а потім беруться за мізинчики і миряться. У дитячому фольклорі такі слова називають «прозивалками» («дражнилками») та «морилками». Прозивалка (дражнилка) завжди має конкретного адресата:

Поля, боля, бараболя,

Недоварена квасоля.

Відомо, що дражнили здебільшого виникають у процесі сварки, іноді провокують бійку або ж, навпаки, заміняють їх.. Поштовхом для них часто служить риса зовнішності (довгий ніс, товсті губи, великі вуха тощо.) Найчастіше це рядки з вигаданими або перебільшеними якостями, які мусять «зачепити» особу, якій адресуються. При цьому іноді не береться до уваги відсутність логічної послідовності думки, згрубіла лексика. Такі дражнили можуть бути досить колоритними, особливо якщо вони ще й стають на захист здорової моралі або звертають увагу на негативні риси характеру чи поведінки. Щоправда, деякі дражнили мають жорстокий і навіть вульгарний зміст, а отже, привчають безпідставно ображати інших, що нівелює їхню етико-естетичну цінність. Діти мають розуміти, що прозивалки (дражнилки) часто ображають та принижують особистість.

Мирилки – це один з елементів, що вносить в бурхливе життя дитини мирне начало. Після того, як діти посварилися, вони починають миритися. Мирилка – це своєрідний ритуал. Діти беруться за мізинчики і починають піднімати та опускати руки доти, доки не скажуть «чарівних слів».

(Дітям пропонується пригадати мирилки, які вони знають.)

ІІІ сторінка. «Дитячі народні ігри».

Бібліотекар. Народні ігри так само, як і казки, приказки, загадки передавалися з покоління в покоління. У їхньому змісті відображено національну психологію. У кожного народу є чималий запас ігор, які віддзеркалюють особливості культури і побуту.

  Ігри виникли дуже давно, причому грали не лише діти, а й дорослі. Ігри виконували певні функції людського співжиття. Вони відкривали дітям живу історію свого народу, вчили любити свою землю, вірити в закони добра і справедливості. Вуличні ігри були й своєрідним «дитячим садком». Батьки багато працювали, а діти об’єднувалися для ігор у самостійні осередки. Для багатьох дітей такі забави були не тільки формою дозвілля, а й своєрідною школою, де засвоювалися ази науки. Адже не всім щастило відвідувати школу.

  Народні ігри можна розподілити на кілька груп.

Дидактичні – це ігри навчальної спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної розумової діяльності.   Вони вчать дитину ненав’язливо, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає процесу навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Дід Макар» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані – слова, рухи тут нескладні (ходіння по колу), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Ягід-ягідочка» та інші.

  Звичаєві та обрядові ігри передають події з життя українського народу (початок жнив, косовиця, великодні та купальські ігри, калита, веснянки).

Ігри історичної та соціальної спрямованості відображають характер тієї епохи, коли вони складалися. У їх змісті трапляються архаїзми, гравцями виступають «пан», «король», «царівна» та ін. Серед ігор відомі нам: «Пускайте нас», «Нема пана вдома», «Король», «Воротар» та інші.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей (наприклад, ігри «Жили у бабусі», «Як було у баби», «Здрастуйте, сусіде». Чимало серед них ігор із сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Сімейка», «Горщечки» тощо.

Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, які об’єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей. Їхні структурні особливості дають змогу об’єднати у грі всіх бажаючих.

  Народні ігри можуть проводитися у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї та біля ставу.

  Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має різні приспіви та повтори. Це легко спостережи ти на іграх «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина» та інші.

  Характерною особливістю народних ігор, як ми вже знаємо, є повчальний зміст, який подається в ігровій формі. Мати бавить немовля, перебирає його пальчики, примовляючи:

Печу, печу хлібчик,

Дітям на обидчик.

-          Цьому дам, цьому дам,

Цьому дам і цьому дам…

А цьому не дам, бо цей – буцман,

Він дров не носив,

Він печі не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

То я цьому не дам.

  Змістом цієї гри – забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватися. Треба сказати, що народні ігри надзвичайно образні, у кожній із них відображається якась подія або випадок, близькі дитині за своїм змістом.

  Важко переоцінити значення народних ігор у розвитку мовлення дітей, у збагаченні їхнього словника образними зворотами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє:

Зозулю-кавулю,

Зозуленько, голубонько,

Сім літ не кувала,

Закуй мені в цьому літі,

Скільки житиму на світі?

  Народні ігри спрямовані також на фізичний розвиток дитини, виробляють життєво важливі рухові вміння, виховують сміливість, силу волі, витривалість, спритність, прищеплюють гігієнічні звички.

(Ведучі пропонують дітям пограти в дитячі народні ігри. Підсумок заходу.)

  

Номінація: Бібліотека – інформаційний центр навчального закладу

Тема: «Інформаційно-бібліографічне забезпечення навчально-виховного процесу»

                                                                 Бедрега Людмила Олександрівна

                                                           бібліотекар Спаської сільської філії №31

                                                Татарбунарського району

                               Одеської області

Зміст

Обґрунтування вибору теми ……………………………………………………………………… 3

Актуальність питання ………………………………………………………………………………....3

Оцінка стану питання …………………………………………………………………………………..3

Мета і завдання роботи………………………………………………………………………………..3

І. Бібліотека – інформаційний центр навчального закладу…………4

- Якісне забезпечення інформаційно-бібліотечного обслуговування користувачів………………………………………………………………………………………………..

ІІ. Створення умов для позакласної діяльності учнів та організації додаткової освіти …………………………………………………………………………………………………………..

ІІІ. Ефективне використання різноманітних форм і методів, сучасних технологій в роботі бібліотеки з користувачами, формуванні бібліотечно-інформаційної культури учнів ………………………………………………………………….

IV. Робота з користувачами. Послуги, які надає бібліотека……………………

V. Індивідуальна робота з читачами ………………………………………………………

VІ. Рекомендації методичного  районного відділу освіти; методичного відділу районної центральної бібліотеки

VІІ. Додатки

Обґрунтування вибору теми:

  Інформаційне забезпечення є важливою ланкою навчально-виховного процесу будь-якої школи, який забезпечує бібліотека, яка сприяє реалізації державної політики в галузі освіти, наближує рівень навчання до європейських і світових стандартів шляхом якісного бібліотечно-інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу й надання інформаційної допомоги учням і вчителям в оволодінні основами інформаційної культури.

Актуальність питання:

  1). Забезпечення можливості доступу читачів до інформаційних ресурсів.

  2). Бібліотека надає систематичну допомогу учням в опануванні, засвоєнні, розширені знань зі шкільної програми, у позакласній навчальній роботі, факультативах, пошуково-дослідницької роботи МАН.

Оцінка стану питання:

Навчання стає особистісно-орієнтованим, зростає роль самостійної роботи учня з пошуку, збору, аналізу та використання інформації.

Швидко збільшуються інформаційні потоки. Бібліотека, яка завжди була центром зберігання та розповсюдження інформації,змушена шукати нові методи інформаційної підтримки освіти, виховання та наукової роботи в школі.

Мета і завдання роботи:

 Довести, що в умовах, коли інформація стає одним із провідних ресурсів розвитку суспільства, активізується роль шкільної бібліотеки як інформаційного осередку освіти, головним призначенням якого є формування інтелектуального потенціалу держави.

І. Шкільна бібліотека – інформаційний центр навчального закладу.

1.1. Якісне забезпечення інформаційно-бібліотечного обслуговування користувачів.

Інформаційне забезпечення є головним завданням навчально-виховного процесу будь-якого навчального закладу. Головна функція бібліотеки – зробити інформацію доступною. Наша бібліотека також забезпечує доступ до інформаційних ресурсів, що відіграє важливу роль у розвитку інформаційної грамотності та культури своїх користувачів.

Якісне забезпечення інформаційно-бібліотечного обслуговування можливо, якщо бібліотека забезпечує:

·        інформаційну підтримку навчального процесу, виховного процесу, виявлення інформаційних потреб користувачів і задоволення цих потреб;

·        наукову організацію фонду та обробку документів, організацію та ведення довідково-бібліографічного апарату на традиційних носіях та в електронному вигляді;

·        діяльність із залучення дітей до читання;

·        проведення заходів для розвитку інформаційної грамотності користувачів;

·        комплектування фонду, пошуку, обробки та систематизації інформації з урахуванням потреб усіх категорій користувачів;

·        ведення облікової та планово-звітної документації, організацію режиму збереження документів та інформаційних ресурсів;

·        надання практичної допомоги педагогам при проведенні занять на базі бібліотечно-інформаційних знань з використанням інформаційних засобів при індивідуальній та груповій формах роботи;

·        підготовку інформації для проведення культурно-виховної, просвітницької роботи з педагогами, учнями та батьками;

·        інформування користувачів про інформаційну продукцію;

·        створення умов для педагогів  в отриманні інформації про педагогічну та методичну літературу, про нові засоби навчання через використання різних каналів інформації.

ІІ. Створення умов для позакласної діяльності учнів та організації додаткової освіти.

Книга – головний засіб читання. Читати систематично й осмислено навчає школа, і багато в чому читацька доля дитини залежить від того, наскільки майстерно шкільний бібліотекар разом з учителями прилучає її до книги, навчає оволодівати мистецтвом читання, закріплює читацькі навички.

  У бібліотеці дитина має змогу розкрити свої творчі здібності, змогу випробування сил у літературній творчості, мистецтві, розширити світ своїх захоплень.

  Бібліотекар тісно співпрацює з учителями і бере активну участь у проведенні уроків позакласного читання. Підбираємо з вчителем літературу і застосовуємо різні форми роботи (рольові ігри, тести, ігри-конкурси, літературні кросворди, ігрові програми, бібліографічні огляди).

Удосконалення та активізація ролі бібліотек в організації вільного часу користувачів вимагають від нас основні напрямки.

Бібліотеки, які обслуговують користувачів-дітей, набули в цьому чималий досвід роботи. Форми і методи масової роботи дуже різноманітні. Широкого розповсюдження протягом останніх років набула робота гуртків  за інтересами. Діяльність їх спрямована на творчу самореалізацію дітей та змістовного проведення ними вільного часу відповідно до своїх здібностей та інтересів.

Тематика гуртків складається у відповідності до інтересів та запитів окремих вікових груп читачів. Учасники гуртків проявляють свої творчі здібності, таланти, спілкуються зі своїми ровесниками, приймають активну участь у проведенні масових заходів.

З великим зацікавленням сприймають діти театралізовані літературні вистави, зустрічі з письменниками (в минулому році проводили зустріч з Галиною Лисою у Спаській школі), карнавали літературних героїв, діти беруть активну участь у веселих аукціонах і вікторинах. Неодмінною традицією таких свят є літературні перегляди, книжкові виставки [Додаток 1], нагороди кращих користувачів.

В організації дозвілля важливою сторінкою при бібілотеках є тісні зв`язки бібліотеки з позашкільними установами. Бібліотекарі пропонують до уваги різноманітні масові заходи. Заслуговують на увагу заходи по організації змістовного дозвілля наймолодших читачів:

калейдоскоп загадок " Правда навколо нас", ігри - вікторини " Хто відмінний пішохід", ігри - загадки " З якої ми казки?", години розваги " Я від діда втік",

музичні хвилини " Впізнай по звуку", пізнавально-ігровий колаж " Кругозір",

книжковий вернісаж " Перехрестя веселих забав" за темами:

" Майдан Пустунів"," Провулок загадковий","Вулиця розумників",

"Узвіз книжковий", літературно - казкові забави: " Хочу азбуку вивчати",

" Вас вітає казка".

На допомогу діловому читанню користувачів-дітей, оформляю книжкові виставки, відкриваю тематичні полиці [Додаток 2], складаю рекомендаційні списки літератури [Додаток 3]( "Для тих, хто хоче знати і вміти більше, бути винахідливим, стати лідером", " Пригадати буде варто, що читати цілий рік" (виставка предмет), виставка - гра " Казковий калейдоскоп") тощо; тематичні полиці: " У дивовижному світі чисел", " Цікавий світ фізики", " Казкове царство - мудре господарство", виставка - свято " Добрий день, книжковий тиждень".

  Діти створюють свої міні-книжечки, з педагогом-організатором організовуємо конкурс закладок, книжкових ілюстрацій. Діти розкривають відгуки про прочитану книжку в малюнках, які розміщуємо на стінах бібліотеки, заповнюють «читацькі щоденники», працюють в «книжковій лікарні», планують цікаві теми на наступне засідання гуртку «Юний книголюб». Проводяться зустрічі між школярами «Я –творча особистість», під час яких діти за власним бажанням і допомогою бібліотекаря, вчителя чи батьків представити свої захоплення одноліткам.

  Також разом з педагогом-організатором, активом бібліотеки та класними керівниками організовуємо виставки-презентації дитячої творчості: «Мої кольорові фантазії», «Таємниці бісерного мистецтва» тощо.

ІІІ. Ефективне використання різноманітних форм і методів, сучасних технологій в роботі бібліотеки з користувачами, формуванні бібліотечно-інформаційної культури учнів.

  Бібліотекар повинен урізноманітнювати форми роботи щодо залучення учнів до бібліотеки, систематичного читання, активізації їх пізнавальної діяльності, формуванню самоосвітніх знань.

  Найпопулярніша форма організації розвивального дозвілля є гра. По-перше, це знімає з дитини напруження, гра провокує дитину говорити і робити те, що насправді думає і відчуває, а не те, що від неї чекають дорослі. По-друге, гра примушує сконцентруватися і виконувати якусь дію в межах дозволеного часу, формувати свої пропозиції коротко.  (Під час гри її учасниками засвоюється близько 70% інформації, а не 5%, як після лекції або 10%- після читання).

  Ігри різного типу по-різному впливають на формування інформаційних умінь учнів.

  Наприклад, якщо проводяться вікторини, ребуси, ігри-змагання, то дітям треба вміти працювати з різними джерелами інформації, орієнтуватися в довідково-бібліографічному апараті бібліотеки, запам’ятовувати головне й необхідне. При проведенні рольових ігор дітям треба мати читацький багаж, вміти подати образ у доступній словесній та ігровій формі.

 Бібліографічний огляд – ефективна форма роботи, коли учні одержують завдання до наступного бібліотечного уроку: опрацювати наукову чи науково-популярну літературу, що пов’язана з темою бібліотечного уроку і підготувати стислий виклад змісту цієї праці, журнальної або газетної статті. Виступ будується в довільній формі [Додаток 4].

  Така ігрова ситуація привчає дитину працювати з науковою та науково-популярною літературою, оформлювати бібліографічні довідки, реферати, викладати наукову інформацію компактно і стисло. Це розвиває і зміцнює науковий світогляд учнів, розширює коло читання дитини, а також створює умови для реалізації інтелектуально-творчих сил.

Ефективною формою інформування є «Експрес – інформація» - своєрідний інформаційний листок, в якому повідомляється читацьке призначення книги, повний бібліографічний опис, розгорнута анотація.

У бібліотеці оформлено інформаційний куточок «Цікава планета періодики», де в гаманцях (оформлених на кожне періодичне видання, яке отримує бібліотека) розташовано картки з описом актуальних цікавих тем.

Учням молодших класів бібліотека допомагає знаходити додаткові матеріали про народні звичаї, народну мудрість, старшокласникам – у написанні рефератів, правильному оформленні бібліографічних списків використаних книг.

Добре сприймаються користувачами-дітьми виставки-вікторини: "Десять чому про малу батьківщину", " Експедиція запитливих", " Про батьківський край запитаймо у книги", виставка - подорож: " У похід по рідному краю". Всі виставки оформляються з використанням предметної атрибутики ( вишивка, гончарні вироби, дитячі поробки, що імітують історичні побутові

Використовуємо інформаційні форми: інформбюро для небайдужих «Екологічні дзвони сьогодення" , еко-репортаж " Природа отчого краю: невидима загроза".

Для учнів 7-9 класів проводимо краєзнавчі читання  про трагічні сторінки в історії краю розповідаємо через уроки пам`яті, години-реквієми, вечори пам`яті " Бузок травневий будить пам`ять" , " Кара без вини" ( про голодомор).

Місцеві побутові звичаї, народні традиції знаходять відображення у фольклорних святах [Додаток 5]; годинах народознавства " Обереги моєї осені", " Сорочка біла, вишита піснями", " Мамині рушники - лебеді білокрилі", народознавчій грі " З бабусиної скрині".

 Проведення Тижня дитячої  книги:

«У книг прямое назначение – к вершинам знания стремленье!»

(план проведення тижня у Спаській бібліотеці у 2012-2013 н. р.)

День перший

Відкриття тижня книги.

Конкурс малюнків "Фарби майстерності наших читачів".

Літературний марафон "За сторінками улюблених книг"

Виставка "Я пізнаю світ".

Квітка бажань "Хочу бачити в бібліотеці".

День другий

Бібліографічна гра «Що? Де? Коли?»

"Життя в єднанні з творчістю - радість" -  виставка робіт ( зроблених за улюбленими казками) своїми руками.

Година цікавих повідомлень «Бюро Всезнайка».

День третій

Вікторина; тем. кн. полиця  "З народного напившись джерела".

Ранок поезії "Моя мова - лелеча пісня".

Виставка "Що читали наші мами, що читали наші тата".

День четвертий

 Урок книги "Подорож книжковими полицями".

Книжкова  виставка " Зі  сторінок книжок на голубі екрани".

Літературний діліжанс  "Мульфільми за творами видатних письменників".

День п'ятий

Естафета "Прочитав сам - порадь іншим".

Книжкові виставки і полички  "Письменники - ювіляри - 2012 р."

Година поезії "Поетична Татарбунарщина».

Підведення підсумків Тижня книги.

  Ефективною формою роботи в бібліотеках також є організація і оформлення, бібліографічний огляд книжкових виставок. Наприклад в нашій бібліотеці була організована книжна виставка: «Читаюча Одещина» за такими розділами:

І. Україна : минуле і сьогодення.

Цитата до розділу :

    «Ми живемо в красивій та щедрій країні, традиції та культура якої сягають корінням сивої давнини. Та чи багато ми можемо розказати про свою Батьківщину?...»  (Н.В. Лістратенко)

В першому розділі книжкової виставки розташовано таку літературу :

1. Аркас М.

       Історія України – Русі, науково-популярне видання.- Одеса «Маяк», 1994.-389 с.

   Книга є першою узагальнюючою працею з історії України, що вийшла в світ рідною мовою. У популярному нарисі історичний процес розглядається за персоналіями його провідних діячів. Твір захоплює багатим фактичним матеріалом, яскравою мовою викладу. Використовуючи фольклор, автор передбачає народне бачення важливих історичних подій.

2. Грушевський М. С.

        Історія України.-К.: Вид. дім «КМ Academia”, 1994.-256 с.

В основу книги покладено не діяння князів і царів, а суспільно-політичний лад, культуру, етнографію, правові засади – все те, що створює долю народу.

3. Нагаєвський І.

         Історія Української держави двадцятого століття:- К.: Укр. письменник, 1994.-413 с.

Книга висвітлює події в Україні часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921рр.). На сонові документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості. Думка автора полягає в тому, що Україна могла стати незалежною державою ще тоді.

4. Вінграновський М. С.

        Чотирнадцять столиць України. /Микола Степанович Вінграновський.- Одеса: Маяк: 1996.- 64с. – («Шкільна програма». Кн.. 7).Текст болг., укр. мовами.

У цьому випуску пропонується короткі нариси з історії України. Книга корисна не лише для учнів, а й студентів, учителів, науковців, читачів різного віку. Адже на її сторінках розповідається про історію нашого народу від його появі на рідній землі та до сьогодення.

5. Моргун Ф. Т.

     Сталінсько-гітлеровський геноцид українського народу. Факти і наслідки.- Вид. четверте, перероблене і доповнене.- Полтава: Дивосвіт, 2008.- 296 с.

Сучасний читач зовсім недавно  став свідком того, з якими труднощами було прийнято в залі Верховної Ради України постанову про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. Відомий письменник-публіцист Федір Моргун іде ще далі й розширює часові межі геноциду принаймі до масштабів першої половини кривавого ХХ сторіччя.

6. Голодомори в Україні : Одеська область (1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947). Дослідження, спогади, документи / Кол. авт. та упоряд. Одеса: Астропринт, 2007 – 460 с.

Укр. та рос. мовами.

Праці державного архіву Одеської області. Присвячується пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932 – 1933 років та 75-й річниці трагедії.

7. Україна. Книга фактів.- довідкове видання.- ХарківКнижковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2006.- 319 с.

З цього довідника читач дізнається про символіку  нашої держави, її походження та значення; про економіку та промисловість регіонів країни; про релігійні напрями та конфесії. Головні факти з історії, наведені у таблиці допоможуть  простежити, яким тернистим шляхом ішов народ України до своєї незалежності. Скільки відомих людей виростила наша земля! Які свята існують в Україні, коли їх святкують, що вони означають. А тим, хто любить подорожувати, напевно сподобається розділ «Області України», в якому зібрано інформацію про найцікавіші історичні, архітектурні та інші пам’ятки на території нашої країни.

8. Козацтво, народжене на Одещині: [Зб.] / Авт.- упоряд. О. С. Олійників; Худ. оформл. О. Д. Сашків.- Одеса: Маяк, 2001.- 150 с.

В книзі розповідається про створення козацького війська у чорноморських степах, про історію, побут козаків.

ІІ. З народного напившись джерела.

Цитата до розділу :

      Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної історії та культури. Звернення до життєдайних народних джерел, до збереження та оновлення всіх його видів – це усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, відродження культури українського народу.

  В цьому розділі розміщено ілюстровані тематичні папки, які постійно поповнюються новим інформаційним матеріалом «Релігійні свята в Україні», «Традиційні уявлення і вірування українців (етнографія і фольклор)», «Духовний світ козацької доби» («Святиня мого життя» (українські колискові), «Сім’я та родинна обрядовість українців», «Весняні фантазії» - дослідницько-пошуковий проект, мета якого : дослідити святкування народних свят весни в Україні, «Український віночок», «Українські народні музичні інструменти», «Українська народна пісня – духовний скарб українського народу») – за всіма переліченими темами папка містить тематичні розробки [Додаток ]

  Розділ представляє таку літературу :

1.     Українська народна обрядова поезія: Збірник [Для серед. та ст. шк. віку] / Упорядкув. текстів, передм., підготовка навч.-метод. матеріалів К. Г. Борисенко.- К.: Школа, 2006.- 272 с.: іл.- (Б-ка шкіл. Класики).

До книжки увійшли поетичні тексти, які супроводжували з найдавніших часів календарну та родинну обрядовість українців: колядки, щедрівки та маланки, гаївки та веснянки, русальні, петрівочні, жниварські та купальські пісні. Подано також драматичні тексти різдвяного вертепу та народного весілля. Добір матеріалу зумовлений вимогами шкільної програми з української літератури.

2. Кара – Васильєва Тетяна, Чорноморець Алла

        Українська вишивка.- 2-ге вид., стер.- К.: Либідь, 2005.- 160 с.

 Книга знайомить читача з історією української вишивки від Х до ХХ століття. Розглядаються особливості самобутньої народної вишивки, характеристики щодо етнічно-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шитва, розкриваються символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. Висвітлюються особливості монастирського шитва XVI – XVIII столітть, панського середовища ХІХ століття, звернення митців авангарду до традицій народної вишивки на початку ХХ століття.

3. Кислашко О. П., Кислашко Я. О.

         Православні свята та народні звичаї.- К.: Грамота, 2003.- 152 с.

 У книжці висвітлено історію свят Православної Церкви і народні звичаї та обряди, які стосуються цих свят.

4. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наумко, Л. Ф. Артюр, В. Ф. Горленко та ін.- 2-ге вид., доп. та перероб.- К.: Либідь, 1993.- 288 с.; іл.

 Перше видання цієї книжки (1991 р.) стало водночас і першим знайомством читача з оригінальним систематизованим посібником з українського народознавства. Тут подано  огляд основних етапів етнічної історії України, розвитку різноманітних сфер матеріальної та духовної культури її населення, містяться відомості про українську діаспору та її культурні надбання.

На поличці також знаходиться тематична картотека «Українознавство» :

Українознавство: (загальні матеріали)

-         походження назви «Україна»;

-         Символи Батьківщини;

-         Ремесла і промисли;

-         Побут;

-         Вірування українців;

-         Народний календар.

Україна – мова

Україна – природа

Україна – історія

-         українське козацтво;

-         військова справа та ін. ;

-         козацька абетка;гетьмани України;

-         запорозька Січ;

-         герої Крут;

-         голодомор 32-33-х рр.. в Україні.

Україна – нація

Україна – етнос

Україна – держава

-         з історії української державності;

-         Конституція України – Основний Закон держави;

-         Право в сучасній Україні;

-         Права дитини.

Україна – культура

-         наука;

-         музика;

-         театр;

-         кіно;

-         українська література

Україна в міжнародних зв’язках

Україна – церква

ІІІ. Людина в історії.

Цитата до розділу:

«Тільки людина, здатна пожертвувати своїм життям задля свободи і незалежності народу, гідна цього життя і цього народу».

                                                                                            (Богдан Сушинський)

  До розділу підібрано літературу :

1.     Сушинський Богдан Іванович

          Лицарський хрест.- Одеса: Видавничий Дім ЯВФ; видавництво «Друк», 2006.- 464 с.

Сторінки романа висвітлюють життя видатного діяча національно-визвольного руху України Степана Бандери, діяльності Організації Українських Націоналістів.

2.     Хорунжий Юрій.

     Мужі чину: Історичні парсуни.- 2-ге вид. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. – 424 с.; іл.

  Вони не плакали, не стогнали, не скиглили, не сиділи на печі й не били себе в груди з демагогічними викриками. Вони працювали упродовж трьох століть і дещо встигли зробити й роблять для України. Ця книжка про таких чоловіків дії: від творця першої Конституції Пилипа Орлика до студентів, які змінили політичний клімат у жовтні 1990-го і стали предтечею Народного вибуху 2004-го.

  Ілюстрована унікальними документальними знімками.

3. Хорунжий Юрій

     Шляхетні українки: Есеї-парсуни. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2004. – 208 с.; іл.

Документально-есеїстична книжка письменника присвячена драматичним, в більшості випадків трагічним, долям Олени Пчілки, Людмили Старицької-Черняхівської, Марії Старицької, Катерини Грушевської, Валерії О'Коннор-Вілінської, Надії Суровцової – щирих патріоток України, творців її культури, шляхетних не лише за походженням, а й за своїм чином. 

Видання ілюстроване унікальними світлинами, зокрема з фото архіву автора і музейних фондів.

4. Сушинський Б. І.

        Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст. Історичні есе у 2-х томах. Том І. (Друге, доповненне видання).- / Оформл. О. П. Чередниченка.- Одеса: «ВМВ», , 2004.- 592с.: іл.

IV.  Українська книга.

     Цитата до розділу:

«Книга – морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хто і труду мав досить,

Дивнії перли виносить».

                                          (І. Франко).

  В цьому розділі розміщенні книжки, які вийшли за програмою «Українська книга» :

- Бірюкович Д. Місія «Батьківщини»

- Вишня О. Мисливські усмішки

- Глущак А. Ковчег надії

- Жиленко І. Євангеліє від ластівки

- Іваничук Р. Вода з каменю

- Смирнов В. Одесский язык

- Стриженюк С. Судний день. Батурин

- Мушкетик Ю. Смерть Сократа

- Щербак Ю. Хроніка міста Ярополя

(перелічені тільки деякі книжки)

V. Поетична Татарбунарщина.

Цитата до розділу :

Татарбунарщина – це Буджацький край, де про красу говорять українською, російською, молдавською, болгарською та іншими мовами.

  А поети, які пишуть різними мовами, в своїй оригінальній творчості намагаються слідувати традиціям своїх національних культур. Розміреним і глибоким є дихання цієї поезії, що увібрала в себе мудрість землі, горду силу, пам'ять і доброту.

  Поезія наповнює людське життя новим, яскравим змістом.

       У розділі розміщено збірники віршів поетів краю.

1.     Лиса Галина.

              Доля. Вірші.- Одеса: «Друкарський дім», 2004.- 234 с.

Книга поезій Галини Лисої «Доля» приваблює щирістю і безпосередністю почуттів. Вони зрілі, виважені, перевірені часом і людьми. Їм властивий широкий діапазон: від побутових проблем, якими живе жінка на селі, до віршів масштабного громадського звучання.

2. Лысая Г. П.

        Свеча. Стихи.- Одесса: «Печатный дом», 2004.- 190 с.

3. Галина Лиса

        Слово – не птах… Вірші.- Ізмаїл – СМИЛ 2005.

  Сборник стихов «Слово – не птах…» - это философское осмысление жизни в разных ее проявлениях, это богатая образность и своеобразное видение мира. Здесь нашли отражение вечные ценности: любовь, порядочность, духовность, тяга к прекрасному.

4. Володимир Сисоєв

        Співуче серце. Збірка пісень.- м. Татарбунари – Татарбунарська райдрукарня, 2007.- 47 с.

  Серед розмаїття талантів нашого району одне з провідних місць займає творчість Володимира Сисоєва – музиканта, виконавця, керівника самодіяльного народного колективу «Журавка».

  Слухаючи його ліричні пісні мимоволі сповнюєшся почуттям любові до рідного краю, почуттям незабутньої юності.

5. Поетична Татарбунарщина. Збірник.- м. Татарбунари – Татарбунарська

райдрукарня, 2005.- 95 с.

  «Поетична Татарбунарщина» об’єднала в собі творчість як уже відомих, так і початкових поетів – аматорів нашого району.

  Книжкові виставки впливають на дитячу фантазію, пробуджують до творчої діяльності. Саме тому добре проводити нетрадиційні форми, часто створені за схемою самих читачів:

·        Виставка-презентація саморобок «Мене навчили руки батька й неньки», «Рідна хата – наша берегиня»;

·        Виставка-пошук  «Люди мого краю»;

·        Виставка-вернісаж «Нам з Землею разом жити»

·        Виставка-подорож «Мій край – частина України»;

·        Виставка-реквієм «Величне ім’я – Вітчизни захисник», «Шляхами бою й перемоги».

IV. Робота з користувачами. Послуги, які надає бібліотека.

 У відкритому доступі розташована література для молодших школярів, література з педагогіки, методична і довідкова література. Постійно оформлюються актуальні тематичні виставки,книжні полиці: «Йти власним шляхом» (профорієнтація), «Кидій курити і вигравай!», «Знати, щоб жити», «Людина. Держава. Закон», «Мови чисте джерело». Є постійно діючи книжкові виставки: «Захисти себе від насилля», «Не згасне пам’яті свіча», «Людина. Природа. Майбутнє», «Геть, байдужість, від здоров’я!» тощо.

  Оновлюються виставки до педрад, шкільних заходів, знаменних дат. Читачами дуже активно використовуються тематичні папки з інформаційним матеріалом [Додаток 6]. Папки складаються за запитами, з якими найчастіше звертаються наші користувачі. З появою ксерокса у учнів з’явилася можливість зробити копію документа.

  В індивідуальних бесідах прагну привернути увагу до книги за допомогою запитань: «чи сподобалася тобі ця книга? А що особливо сподобалося?». Часто раджу яку книгу можна ще прочитати.

  Шкільному бібліотекарю досить легко забезпечити диференційоване бібліографічно-інформаційне обслуговування користувачів, тому що він опрацьовує нові надходження, нові публікації в пресі. Задача бібліотекаря – донести інформацію до користувача в індивідуальній формі.

  Як і всі бібліотеки, наша активно використовує надання бібліотечно-бібліографічних знань для формування інформаційної грамотності користувачів. Діти працюють із довідниками, словниками, енциклопедіями.

  Якщо в бібліотеці немає потрібної книги, знаходимо її в електронному вигляді.

  До послуг школярів «Скарбничка юного читача» [Додаток 7] за розділами:

-         Правила користування  бібліотекою;

-         Правила бережливого ставлення до книги;

-         «Вибір книги до читання»;

-         «Як правильно читати книги (періодику)» та ін.

 

Бібліотекар разом з вчителем історії та педагогом-організатором, активом бібліотеки, батьками збирають легенди, історію, фольклор рідного краю.

Бібліотека працює над створенням власної бази інформаційних даних з періодичної преси. Це папки-досьє за відповідними темами, до яких збираю копії статей із газет і журналів: «Що ви знаєте про СНІД?», «Із глибини століть» (історія села), «Татарбунарське Повстання» та ін.

  Дуже добре проходять зустрічі талановитих людей села «Таланти рідної землі» (збираємо інформацію про майстрів села та їх творчість). В цьому році провели зустріч з майстринями села Разінкіною Є. А. (проводила майстер-клас з дітьми як на спеціальному пристрою обробляти вовняну нитку тощо), Жану Є. (дуже цікаво розповідала та демонструвала кактуси (має дуже багато видів цих квітів).

Студенти на зустрічах з профорієнтації надавали інформаційні послуги щодо своїх професійних навчальних закладах.

V. Індивідуальна робота з читачами.

 Допомогти читачеві у виборі книги та в роботі з нею, пошуку і виявленні невідомих йому фактів, у навчальній діяльності - усе це вимагає індивідуального підходу до кожного читача .

  В основі індивідуальної роботи  з учнями молодших класів  лежить спільна робота бібліотекаря, учителя, батьків з метою пробудження й розвитку у дитини зацікавленості до самостійного читання. Найпоширенішою формою роботи є бесіда. Підчас запису дитини у бібліотеку, коли даю рекомендацію при виборі книжок і коли дитина повертає прочитану книгу та ділиться враженнями від прочитаного.

  Для читання дітей у бібліотеці всі види жанрів дитячої літератури – казки,вірші,оповідання, енциклопедичні видання.

  Вже починаючи з 5 класу, індивідуальна робота ведеться більш поглиблено. Вона містить такі форми: вивчення читацьких інтересів,формулярів [Додаток] бесіди, виконання усних довідок, бібліотечно-бібліографічні консультації, аналіз відгуків про прочитану книгу, читацьких формулярів, індивідуальне поширення інформації, складання індивідуальних та групових тематичних рекомендаційних списків літератури .

  Для батьків проводяться огляди літератури,індивідуальне інформування проте, як і що читають їхні діти, бесіди про збереження книжкового фонду

  Таким чином – бібліотека сьогодні є важливим компонентом освіти та виховання. Вона виховує всебічно розвинену, інформовану особистість, здатну жити та працювати у XXI столітті.

  Зараз, коли інформація стає одним із провідних ресурсів розвитку суспільства, активізується роль шкільної бібліотеки як інформаційного осередку, головним призначенням якого є формування інтелектуального потенціалу держави.

Список літератури

1.     Шкільний бібліотекар: вид.гр. «Основа».-2012.- серпень.-№8

2.     Управління школою: вид.гр. «Основа».- 2009.- грудень.- № 34

3.     Сучасна школа України.- 2009.- червень.- № 6 (210)

4.     Шкільна бібліотека. - 2007.- № 3

5.     Шкільна бібліотека. - 2006.- № 4

6.     Шкільна бібліотека. - 2006.- № 5

7.     Шкільна бібліотека. - 2006.- № 6

8.     Шкільна бібліотека. - 2006.- № 7

9.     Шкільна бібліотека. - 2006.- № 10

10.                       Шкільна бібліотека. - 2006.- № 11

11.                        Шкільна бібліотека. - 2002.- № 7

Розробка бібліотечного уроку для учнів 6 – 7 класів

«Бібліографія – компас у книжковому морі»

Мета: у доступній формі дати дітям бібліографічні поняття, показати важливість призначення каталогів, навчити самостійно працювати з каталогом у пошуку необхідної літератури; розвивати навички й уміння самостійної роботи з книгою; виховувати поважне, бережливе ставлення до книги, бажання самостійно орієнтуватися в книжковому морі.

Обладнання: плакат-перелік відділів систематичного каталогу, бібліографічні картки, фрагмент алфавітного каталогу, творчі роботи учнів.

Тип уроку: комбінований (урок-бесіда з елементами вистави, захисту творчих робіт, конкурсу).

                                                           Хід  заняття:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань

·        Які асоціації у вас виникають зі словом «бібліотека?»

·        Інсценівка «Книга в гості завітала».

1-й гість-книга. Я – книга. Друзі, а ви знаєте, що таке книга? Це друковане видання обсягом більше, ніж 48 сторінок, до 48 – це брошура. А з чого починається книга?

2-й гість-книга. З обкладинки, на якій розміщуються прізвище автора, назва книги, інколи видавництво й рік видання. Обкладинка захищає книгу від пошкоджень. Крім того, обкладинка – це «обличчя» книги. Саме з неї починається знайомство з твором. І від того, як виглядає це «обличчя», залежить, чи захочеться вам розкривати книгу.

1-й гість-книга. А можна сказати, що книга починається з палітурки. І це буде правильно. А яка відмінність між обкладинкою та палітуркою?

  Палітурку, на відміну від обкладинки, роблять з цупкого картону,покритого тканиною, папером, шкірою чи її замінником. Книга в твердій палітурці служить набагато довше.

2-й гість-книга. А я хочу додати дещо про суперобкладинку. «Супер» - це з латинської «понад». Суперобкладинка – це ще одна обкладинка, яка робить книгу красивішою та більш нарядною. А далі йде форзац – це листок паперу, який з’єднує кришку палітурки з основною частиною книги. Це слово німецьке, означає «перед текстом». Форзац – листок чистого паперу, але інколи на ньому можуть бути зображені таблиці, карти, малюнки (відповідно до змісту). Наступний – титульний листок. Це – перша сторінка книги. Тут і прізвище автора, заголовок, підзаголовок, місце й рік видання, тобто вихідні дані. З латини «титул» - це назва.

1.     Слова бібліотекаря.

Сьогодні важко уявити життя людини без книг, хоча б невеличкої дитячої бібліотечки. Книга супроводжує нас усе життя. А як знайти необхідну? Допоможе розібратись із цим питанням невеличка вистава.

2.     Казкова вистава.

1-ша дитина. У Тридев’ятому царстві жив цар Горох Третій. Дуже любив він збирати книги з усіх кінців світу. Були в нього книги про моря-океани, про птахів та тварин, про далекі країни, чудові та небачені, і про те, як горох росте.

2-га дитина. Вийшов він одного разу на ганок терема розмальованого, свіжим повітрям подихати та горохом своїм помилуватися. Дивиться – а на полі його любому, гороховому, галичі бачено-небачено – і горох його дзьобають.

1-ша дитина. Злякався цар. Можна ж зовсім без гороху лишитися. Лихо! І побіг Цар у палати царські, до книг своїх розумних, щоб віднайти книгу діда свого Гороха Першого, де сказано було, як від галичі врятуватися й горох зберегти. Розшукував Цар книгу цілий тиждень, ледве знайшов її в найдальшому кутку. Відкрив її, знайшов необхідне, прочитав, що від галичі допоможе позбутися опудало. У ту ж мить віддав наказ Цар: «Опудало виготовити та посеред поля поставити!»

Опудало. Галич я порозганяю. Але невже тепер необхідну книгу ти будеш цілими тижнями шукати?

2-га дитина. Став думати цар, але нічого придумати не зміг, тоді випустив указ.

Цар. Хто зуміє книги цареві, яких набралася сила силенна, розкласти, щоб можна було потрібну книжку швидко знайти, того нагороджу золотом-сріблом і горохом.

1-ша дитина. Відгукнулися на царський указ два брати – Алфавіт і Систем.

Алфавіт. Накажи ти, цар-батенько, зробити полиці міцні, на яких книжки твої розумні стояти будуть, постав полиці ці у світлицю найкращу, а на дверях напиши «Бібліотека». А ще пропоную тобі, цар-батько, розташувати книги за алфавітом – за буквами заголовними прізвищ авторів і назв книжок. І зробити каталог з безліччю карток. На кожній написати прізвище автора книги та де шукати.

Систем. А я, цар-батенько, пропоную всі книги розташувати за галузями знань, за відділами: про моря-океани – в один розділ, про птахів і звірів – у другий, а про те, як краще горох вирощувати, - у третій. І теж на кожну книжку написати картку.

2-да дитина. Розказали вони все царю й почали сперечатися, хто краще придумав.

Алфавіт. За моїм каталогом можна швидко відшукати казки.

Систем.  Зате за моїм -  швидше про моря – океани.

1-ша дитина.  Довго сперечалися брати. Зупинив їх цар Горох.

Цар. Сподобалися мені ваші задуми. Наказую вам разом книжки по полицях розкласти та зробити кожному свій каталог, назвавши його своїм ім’ям.

2-а дитина. Так з’явилася в царстві царя Гороха бібліотека з алфавітним і систематичним каталогами. А цар Горох набув слави найрозумнішої людини, тому що  за допомогою каталогів він тепер швидко може потрібну йому книжку відшукати й прочитати, про що інші й гадки не мали.

3. Слово бібліотекаря.

    Отже, бібліографія – це науковий, систематизований опис книг за будь-якою темою або ще відділи в журналі чи газеті, у яких публікуються списки нових видань та анотації до них.

    Кожен учень повинен уміти працювати з довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки. Що ж до нього входить? Алфавітний (абетковий) каталог, систематичний каталог, тематичні картотеки, тематичні папки, довідковий фонд бібліотеки, бібліографічні посібники, рекомендаційні списки, пам’ятки.

      Бібліотечні каталоги відображають матеріали, що є у фонді конкретної бібліотеки, складені за певними принципами й призначені для повного розкриття змісту бібліотечних фондів. Слово «каталог» грецького походження, у перекладі означає «список». Каталоги забезпечують можливість пошуку та вибору книги.

    Абетковий (алфавітний) каталог – бібліотечний каталог, у якому бібліографічні картки розміщуються за алфавітним порядком імен і прізвищ окремих авторів і колективів авторів або заголовків творів та інших документів. Абетковий каталог є обов’язковим у бібліотеці, оскільки він відображає весь фонд. Саме алфавітний каталог відповідає на запитання: чи є в бібліотеці певна книга, які книги того чи іншого автора є. В абетковому каталозі картки розміщуються за алфавітним порядком імен та прізвищ окремих авторів і колективів авторів або заголовків творів та інших документів.

   Систематичний каталог – це каталог, у якому бібліографічні описи розміщенні за напрямами знань відповідно до визначеної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації, згідно з каталожними індексами, незалежно від шифру книжки. У систематичному каталозі розміщенні за напрямами знань. У каталожному індексі зазначено, у якому розділі каталогу потрібно поставити певну картку.

   Систематична картотека статей доповнює систематичний каталог, включає картки на статті й матеріали з періодичних видань, які одержує бібліотека. У систематичній картотеці статей, як і в систематичному каталозі, бібліографічні записи розташовані за напрямами знань згідно з бібліографічною класифікацією. На відміну віл систематичного каталогу, поділ матеріалів у систематичній картотеці статей більш детальний, оскільки в межах розділів картотека об’єднує більше матеріалів, ніж каталог.

   Краєзнавчий систематичний каталог включає книги, брошури, статті з місцевих журналів та газет, рецензії, атласи, альбоми, нотні видання тощо. Особливості групування матеріалу в краєзнавчому каталозі в тому, що за кожним поділом увесь матеріал розставляється в зворотно-хронологічному порядку, що дає змогу простежити за новими надходженнями.

Конкурсна програма : обираються назви команд «Чомучки» та «Усезнайки»

1.      Робота в групах: дві пари працюють зі словниками на швидкість (знаходять значення слів «бібліографія», «каталог», «екслібрис», «бібліолатрія»).

Бібліографія – наукова дисципліна, що виявляє, веде облік і систематизує друковані твори з усіх галузей знання та творчості, складає бібліографічні покажчики.

Бібліолатрія – 1) побожне поклоніння перед книжкою, ушанування священних книг, напр., Біблії, Корану; 2) доведена до краю пристрасть до книжок.

Екслібрис – книжковий знак, паперовий ярлик, який власники бібліотек наклеюють на книжку (як правило, на звороті обкладинки). На екслібрисі здебільшого зазначають ім’я та прізвище власника та вміщують малюнок, що інформує про його професію, інтереси чи склад книгозбірні.

 Каталог – 1) перелік творів мистецтва та писемності, складений для полегшення користування ними; 2) довідкове видання, яке відповідно до певних правил описує твори мистецтва, рукописи, а також твори.

2.      Вікторина для двох команд.

У якій країні вперше з’явилося слово «бібліотека» ? (У Греції)

Що означає слово «бібліотека» в перекладі з грецької ? («Бібліо» - книга, «тека» - сховище)

Хто й коли заснував першу бібліотеку в Україні ? (Ярослав Мудрий, 1037 р.)

3.      Робота в групах.

Групи готують захист творчих робіт, виготовляють екслібриси.

Підсумок. Мікрофон : «Що сподобалося на занятті? Чого навчилися?».

Додаток 5

Усний журнал з народознавства для учнів 5-го класу

Мета: ознайомити читачів-дітей з малими жанрами дитячого фольклору: лічилками, дражнилками, дитячими народними іграми; збагатити знання про народні ігри; сприяння фізичному розвитку дітей; виховувати інтерес до дитячого фольклору.

Бібліотекар. Доброго дня, діти! Сьогодні ми знайомимося з малими жанрами дитячого фольклору, а саме з лічилками, дражнилками та дитячими українськими народними іграми.

І сторінка. «Еники, беники, їли вареники».

  Діти, майже всі ви вчилися рахувати за допомогою веселих і цікавих віршиків. Чи відомі вам такі лічилочки: «Еники, беники, їли вареники…» або «Уну, дуну, ре, квінтер, квантер, же…»? Як складаються лічилки і яке мають значення? Сьогодні ми ознайомимося з ними ближче.

Лічилка – це віршовані ритмізовані тексти математичної спрямованості, які використовуються дітьми для справедливого розподілу ролей у грі. Лічилки поділяються на дві великі групи: до першої входять лічилки, які склали самі діти, а до другої – лічилки, які склали для дітей дорослі (народні та авторські лічилки). Перша група лічилок досить специфічна: вони не мають певного сюжету. У їх змісті – прихована лічба у вигляді спотворених (переінакшених) числівників та слів-займенників. Наприклад:

Одіян, двіян, триян,

Чотирен, платан, латан,

Сукман, дукман, деревій,

Декса, Півень, Олекса.

Де ж він дівся?

В землю зарився –

Годі й шукать.

  У лічилках, складених дітьми, трапляється багато іншомовних слів, які поступово спотворюються, стають невпізнанними та надають лічилці беззмістовного характеру:

Уну, дуну, раба,

Квінтер, квантер, жаба.

  У дитячих лічилках трапляються слова, позбавлені будь-якого змісту або не пов’язані між собою в єдиний текст, які не римуються (витримується лише ритм):

Анчик, панчик, дуки, дме.

Абель, жабель, домене.

Иш, ниш, киш, тотканаус.

Іноді між ними зустрічаються слова з певним змістом:

Еники, беники, їли вареники.

Еники, беники, квас,

Вийшов старенький Тарас.

Дітям дуже подобаються лічилки із загадковими, таємничими та незрозумілими словами:

Еньки, беньки, бейкави.

Льошки, пльошки, тай раси.

Шоїн, боїн, прочи, руке.

До цієї групи входять лічилки з певним змістом. Вони невеличкі за розміром та прості за сюжетом:

Голочка, ниточка, стакан води.

Першим вийдеш, напевно, ти!

Трапляються й складніші лічилки – з прямою мовою, складені в діалогічній формі:

-         Ти, Карусенко моя,

Чому вдома не була?

-         Боялася звіруна.

Звірунові діти

Хочуть мене зїсти.

-         От моря до моря,

Там наша тітка корови доїла,

Молоком поїла.

Прийшов, вийшов

Радивон, вийди вон.

Серед лічилок цієї групи трапляється чимало утішок, пристосованих дітьми до розподілу ролей:

Ходила квочка коло кілочка

Та водила дитинчат-курчат.

-         Оце вам, дітки, по дві квітки,

А мені одна, та й та золота.

А тепер ознайомимося з лічилками другої групи, які склали дорослі для дітей. Вони мають певний зміст, містять повчальні й виховні моменти та закріплюють лічбу:

Перша, друга, третя хвиля

Чайці ніжки в річці мила,

Білі крила замочила,

Нагострила дзьоб!

Авторські лічилки мають чітку композицію, цікавий сюжет. Вони написані образною мовою, стимулюють дітей до кмітливості. Послухайте лічилку В. Коломійця:

Качка з річки йшла, гурт качат вела:

Це – качатко сиве,

Це – як жовта слива,

Це – брудненький квачик,

Це – м’якенький м’ячик,

Це – як вовни жменька,

Це – кривеньке,це – сніжок побіг…

Скільки їх усіх ? (Сім.)

ІІ сторінка. «Прозивалки (дражнили), мирилки».

Зав. Сільським клубом. Часто можна почути від дітей різні «образливі» слова. Діти дражнять, ображають один одного, а потім беруться за мізинчики і миряться. У дитячому фольклорі такі слова називають «прозивалками» («дражнилками») та «морилками». Прозивалка (дражнилка) завжди має конкретного адресата:

Поля, боля, бараболя,

Недоварена квасоля.

Відомо, що дражнили здебільшого виникають у процесі сварки, іноді провокують бійку або ж, навпаки, заміняють їх.. Поштовхом для них часто служить риса зовнішності (довгий ніс, товсті губи, великі вуха тощо.) Найчастіше це рядки з вигаданими або перебільшеними якостями, які мусять «зачепити» особу, якій адресуються. При цьому іноді не береться до уваги відсутність логічної послідовності думки, згрубіла лексика. Такі дражнили можуть бути досить колоритними, особливо якщо вони ще й стають на захист здорової моралі або звертають увагу на негативні риси характеру чи поведінки. Щоправда, деякі дражнили мають жорстокий і навіть вульгарний зміст, а отже, привчають безпідставно ображати інших, що нівелює їхню етико-естетичну цінність. Діти мають розуміти, що прозивалки (дражнилки) часто ображають та принижують особистість.

Мирилки – це один з елементів, що вносить в бурхливе життя дитини мирне начало. Після того, як діти посварилися, вони починають миритися. Мирилка – це своєрідний ритуал. Діти беруться за мізинчики і починають піднімати та опускати руки доти, доки не скажуть «чарівних слів».

(Дітям пропонується пригадати мирилки, які вони знають.)

ІІІ сторінка. «Дитячі народні ігри».

Бібліотекар. Народні ігри так само, як і казки, приказки, загадки передавалися з покоління в покоління. У їхньому змісті відображено національну психологію. У кожного народу є чималий запас ігор, які віддзеркалюють особливості культури і побуту.

  Ігри виникли дуже давно, причому грали не лише діти, а й дорослі. Ігри виконували певні функції людського співжиття. Вони відкривали дітям живу історію свого народу, вчили любити свою землю, вірити в закони добра і справедливості. Вуличні ігри були й своєрідним «дитячим садком». Батьки багато працювали, а діти об’єднувалися для ігор у самостійні осередки. Для багатьох дітей такі забави були не тільки формою дозвілля, а й своєрідною школою, де засвоювалися ази науки. Адже не всім щастило відвідувати школу.

  Народні ігри можна розподілити на кілька груп.

Дидактичні – це ігри навчальної спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної розумової діяльності.   Вони вчать дитину ненав’язливо, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає процесу навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Дід Макар» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані – слова, рухи тут нескладні (ходіння по колу), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Ягід-ягідочка» та інші.

  Звичаєві та обрядові ігри передають події з життя українського народу (початок жнив, косовиця, великодні та купальські ігри, калита, веснянки).

Ігри історичної та соціальної спрямованості відображають характер тієї епохи, коли вони складалися. У їх змісті трапляються архаїзми, гравцями виступають «пан», «король», «царівна» та ін. Серед ігор відомі нам: «Пускайте нас», «Нема пана вдома», «Король», «Воротар» та інші.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей (наприклад, ігри «Жили у бабусі», «Як було у баби», «Здрастуйте, сусіде». Чимало серед них ігор із сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Сімейка», «Горщечки» тощо.

Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, які об’єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей. Їхні структурні особливості дають змогу об’єднати у грі всіх бажаючих.

  Народні ігри можуть проводитися у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї та біля ставу.

  Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має різні приспіви та повтори. Це легко спостережи ти на іграх «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина» та інші.

  Характерною особливістю народних ігор, як ми вже знаємо, є повчальний зміст, який подається в ігровій формі. Мати бавить немовля, перебирає його пальчики, примовляючи:

Печу, печу хлібчик,

Дітям на обидчик.

-         Цьому дам, цьому дам,

Цьому дам і цьому дам…

А цьому не дам, бо цей – буцман,

Він дров не носив,

Він печі не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

То я цьому не дам.

  Змістом цієї гри – забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватися. Треба сказати, що народні ігри надзвичайно образні, у кожній із них відображається якась подія або випадок, близькі дитині за своїм змістом.

  Важко переоцінити значення народних ігор у розвитку мовлення дітей, у збагаченні їхнього словника образними зворотами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє:

Зозулю-кавулю,

Зозуленько, голубонько,

Сім літ не кувала,

Закуй мені в цьому літі,

Скільки житиму на світі?

  Народні ігри спрямовані також на фізичний розвиток дитини, виробляють життєво важливі рухові вміння, виховують сміливість, силу волі, витривалість, спритність, прищеплюють гігієнічні звички.

(Ведучі пропонують дітям пограти в дитячі народні ігри. Підсумок заходу.)