Юний Книголюб

Бібліотечний гурток «Юний книголюб"                    

Пояснювальна записка

Одне з найважливіших завдань бібліотеки є бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення потреб учасників навчально-виховного процесу. Протягом багатьох років важливу роль у ставленні особистості відіграла, відіграє і буде відігравати бібліотека (чи то сільська, міська, шкільна, домашня, чи то будь-яка). Сучасна людина перш за все повинна мати достатній рівень інформаційної культури, формування якої триває продовж усього життя. Щоденно у всіх сферах діяльності людства доводиться опрацьовувати величезні масиви інформації. Для інтенсифікації процесу обробки інформації недостатньо мати суперсучасну комп’ютерну техніку, важливо володіти ще й інформаційною культурою, що є складовою частиною загальної та фахової культури сучасної людини, повноцінна життєдіяльність якої в глобалізованому інформаційному просторі вимагає формування необхідних умінь і навичок , що допоможуть орієнтуватись у всезростаючому потоці інформації, вибираючи з нього головне. Бібліотека і покликана закладати основи цієї культури.

«Той, хто не був знайомий із творіннями древніх, прожив не відаючи краси.»

                                                                                                                                                /Гегель/

  Передбачаючи роботу, продумуючи підходи до здійснення тих чи інших заходів, я ставлю перед собою мету вплинути засобами бібліотеки на формування особистості сучасного школяра, підлітка, оскільки суттєві зміни в суспільстві вимагають і нових підходів у роботі з читачами.

Вважаю, що треба приділяти велику увагу виробленню навичок користування бібліографічною інформацією, вихованню культури читання. Цьому сприяють бібліотечні уроки та гурток «Юний книголюб», мета та завдання якого – поглибити знання школярів про структуру книги та її елементи, рекомендаційні тематичні списки літератури, каталоги, картотеки, каталожні картки; розширити знання дітей про довідкову і словникову літературу; формувати в школярів уміння самостійного пошуку і вибору книги в бібліотеці, уміння нею користуватися для оперативного пошуку інформації, уміння робити тематичний підбір книг, користуватися апаратом книги при її читанні, словниками, енциклопедіями, довідковою літературою різних типів: суспільно-політичною літературою, науково-популярною і публіцистичною літературою, періодичними виданнями; розвивати особистісні мотиви ставлення до книги та бібліотеки, знайомити школярів із системою бібліотек в Україні, формувати вміння користуватися їх послугами. Програма розрахована на рік для учнів всіх класів (1 раз на місяць).

Навчально – тематичний план

№	Т е м а	Кількість  годин
1	Звідки прийшла книга. Книга – твій найкращий друг.	1
2	Твої помічники у виборі книги. Самостійний вибір книг у бібліотеці.	1
3	Довідкові видання (практичне заняття)	1
4	Гра «Мандри сторінками улюблених книг»	1
5	Які книги допомагають мені вчитися. Дискусія «Книга у твоїх руках»	1
6	Періодичні видання. Принципи організації матеріалу і зміст.	1
7	Книги про книги. Історія виникнення бібліотек Стародавнього світу.	1
8	Бесіда «Читання науково-пізнавальної літератури – найкраща «розумова гімнастика».	1
9	Публіцистична література та її жанри. Уміння бути читачами.	1
10	Книги з науки і техніки.	1
11	Книги з історії мистецтва.	1
12	Підсумкова конференція «Книги у моєму житті»	1

 Заняття 1

Тема: Звідки прийшла книга. Книга – твій найкращий друг.

Мета: збереження та пропаганда навчальної і художньої книги, поповнення знань учнів з історії книги. Дати дітям загальні відомості про книгу як історичну пам’ятку людства в якій джерело мудрості, накопиченої віками. Виховати в дітей повагу і любов до книги, зацікавити їх у читанні.

Звідки прийшла книга.

                                                            Хід  заняття

  Історія виникнення книг досить і досить цікава.

 Багато способів перепробували, щоб мудрість, досвід передати нащадкам. У стародавніх храмах написи вирубувались на скелях чи великих каменях. Стародавні ассирійці писали паличками на дощичках, а потім обпалювали ці сторінки в печах. Так само писали стародавні римляни, але тільки на повстинах, укритих тонким шаром воску, китайці – на дощечках. Ці найдавніші рукописи такі міцні, що дожили до нашого часу.

  Єгиптяни першими винайшли матеріал, що нагадував сучасний папір. Вони пресували серцевину болотяної рослини і виготовляли вузькі полотнища завдовжки кілька десятків метрів. Цю рослину та матеріал з неї називали папірусом. Писали на папірусі очеретяними паличками, умочуючи їх у фарбу. Рукописи згортали в трубку й зберігали в дерев’яних футлярах.

   Слов’янська писемність виникла в  IX столітті. Було створено дві азбуки: «глаголицю» (від слова «глагол» - слово) та «кирилицю» (на честь Кирила).

  До XIV століття писали на пергаменті. Пергамент виготовляли зі шкіри молодих ягнят, кіз. Для письма використовували також бересту.

  На пергаменті писали чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори дуба. Заголовки, ініціали писали червоною фарбою і великими  буквами. Звідки вислів «червоний рядок»

  Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, атласом.  Тому прикріплювали металеві бляхи, аби довше зберігалися. Іноді прикрашали дорогоцінним камінням. Після написання тексту сторінки книг розмальовували.

  Припускають, що першим почав відливати металеві букви німець Йоганн Гутенберг. Та ось нещодавно стало відомо, що за 400 років до нього китаєць Бі Шен друкував з форм, складених з окремих ієрогліфів.

  Папір прийшов до нас з Китаю.

 У Київській Русі папір з’явився в кінці  XIV  століття. Книгодрукування в нас започаткував Іван Федоров. Першодрукар опанував важку справу і заснував першу в Україні друкарню (м. Львів).

У 1574 році він видрукував книги «Апостол», «Буквар». Іван Федоров випередив іноземних майстрів, винайшов спосіб друкувати текст двома фарбами одразу.

  Усі стародавні книги дуже великі: вдвічі, а то й втричі за сучасні. Є серед книг свої знаменитості. Найтовстіша у світі книга – англійський словник, що містить 8600 сторінок. А китайський енциклопедичний словник нараховує 5113 томів. Одна з найменших у світі книг – «Байки» І. Крилова, видана в Санкт-Петербурзі в 1856 році.

  На звичайній сірниковій коробці можна помістити три таких книжечки: книга менша за поштову марку. Прочитати байки можна тільки за допомогою лупи.

Це цікаво

·         У Давній Русі книги складались у коробки. Так вони краще зберігались.

·         У далекому минулому книги зберігалися під монастирським склепінням, прикуті ланцюгами.

·         Забудькуваті читачі були у всі часи. Так у 1975 році в одну з англійських бібліотек була повернута книжка «Вчись в'язати та вишивати». Читачка так захопилася нею, що протримала в себе 30 років. Рекорд неуважності був зафіксований у бібліотеці Кембриджського університету, куди книга була повернена через 300 років!

Наприкінці бесіди проводиться вікторина за такими запитаннями:

1.      Хто першим винайшов матеріал, що нагадував сучасний папір?

2.      Коли виникла слов’янська писемність?

3.      З чого виготовляли пергамент?

4.      Звідки прийшов до нас папір?

5.      Хто започаткував книгодрукування?

«Хороша книга – це дарунок, заповіданий автором людському роду»

                                                                                                             /Д. Аддісон/

Книга – твій найкращий друг.

Діти, давайте поговоримо про дуже важливе питання.

Чи маєте ви друзів?

З ким ви товаришуєте і за якими мірками підбираєте собі друзів (за знаннями, чи за кишенею, чи за особистими інтересами)?

А може, хтось із вас взагалі не має друга? І для чого нам потрібен друг?

(Щоб спілкуватися, ділитися наболілим, обмінюватися думками, разом проводити свій вільний час, діставати відповіді на запитання, які нас хвилюють…).

  А чи завжди ваш друг буває вірним, чи не буває так, що він вас підводить або кривдить?

А чи хотіли б ви мати такого друга, який би:

·         Завжди з вами був разом;

·         Вмів би змовчати, коли вам зле;

·         Зміг би розвеселити в скрутну годину;

·         Дати пораду, яка б пішла вам на користь;

·         Ніколи не зрадив би вас і т. д.?

Так от, здається мені, що такий друг уже у вас є. Це книга!

Чи, може, я помиляюся? (Діти розповідають про свої пригоди з книгою).

Ви всі добре знаєте, який вигляд має сучасна книга: яскрава обкладинка, сторінки з надрукованим текстом та ілюстраціями. Розміри, або, як кажуть бібліотекарі, формат, - різноманітні: від невеликого словника до великого енциклопедичного тому.

Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ви розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які вам читали ваші мами чи бабусі. Щодня ви маєте справу з книгою в школі та вдома. Книга допоможе вам дізнатися про таємницю Всесвіту, побувати на далеких планетах, дозволить побувати в мандрівці, навіть за «20 000 льє» під водою. Із книг ми дізнаємося, як вирощувати хліб, як варять сталь, будують міста та електростанції.

 Книга стала для нас звичною. И звикли, що нас усюди оточують книги, які часто перечитуються. (Діти демонструють свої книги, дехто переказує сюжет).

А може, хтось із вас знає вірш про книгу? (Діти розповідають вірші, бібліотекар знайомить з іншими віршами про книги).

«Читання хороших книг – це розмова з найкращими людьми минулих часів, і притому така розмова, коли вони повідомляють нам тільки кращі свої думки»  /Р. Декарт/.

Заняття 3.

 Довідкові видання.

 Мета: поглибити знання школярів про універсальні та галузеві енциклопедії, енциклопедичні, термінологічні, лінгвістичні словники.

Обладнання: виставка довідникової літератури, плакати з висловами «Мудрим ніхто не вродився, а навчився» (народна приказка); «Словники різного типу – звичайні, двомовні, тлумачні, фразеологічні, термінологічні та інші – потрібні вчителям, учням, журналістам, письменникам, перекладачам, ученим і просто читачам. Потрібні всім. Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не мала потреби в словнику, ніколи б у нього не зазирала, не зверталася до нього…» (М. Рильський).

                                                    Хід   заняття

  Цивілізація розвивається тільки на основі досягнень науково-технічного прогресу. Чим швидше інформація надходить, тим більш ефективніше впроваджуються нові досягнення учферу людської діяльності.

  Де ж накопичується потрібна інформація? Її першоджерелами в першу чергу є довідникова література.

  Давайте згадаємо значення таких слів: «довідник», «словник», «енциклопедія». Довідник -  книга, що містить короткі відомості з певних питань. Словник – книга, у якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову та інше). Енциклопедія – науковий довідник, що об’єдную найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої-небудь однієї галузі, розміщених в алфавітному чи тематичному порядку.

Чи доводилося вам користуватися довідниковою книгою?

Хто і як складає словники? Які бувають словники? Чому вони найбільше користуються попитом? Словник – це супутник і помічник будь-якої людини, яка не просто багато читає, а вдумується в зміст тексту, працює над своєю мовою.

  Словники допомагають школярам у випадку утруднень визначити структуру слова, його значення, походження, особливості написання, вимови.  

        

Ще один цікавий приклад. Особливої уваги до себе потребують багатозначні слова. Значення слів пояснюються в тлумачних словниках. Так от, усі дипломати, відправляючись на переговори за кордон, беруть з собою багатотомні фундаментальні тлумачні словники і по них звіряють кожне слово укладеного договору. Ні в якому разі не можна допустити будь-яку неточність у тлумаченні використаних слів, які могли б тлумачитися неоднозначно: протилежна сторона може використати недоречний промах в угоду собі, в ущерб протилежній стороні.

  Наведені приклади свідчать, що дотримання мовних правил – це надзвичайно важливо.

  Словники прийнято вважати достовірнішими джерелами інформації, так як вони створюються великою кількістю вчених. До словника звертаються в тих випадках, коли потрібна допомога в тлумаченні якого-небудь слова, уточнення його написання, наголосу тощо.

  Словники діляться на дві великі групи: лінгвістичні та енциклопедичні словники, які вам відомі (тлумачні, орфографічні, фразеологічні, синонімів, антонімів, двомовні, власних імен, іноземних слів та інші).

    Які ви знаєте енциклопедичні словники? З якими з них вам доводиться працювати?

  Вищеназвані два види словників відрізняються один від одного, але іноді між ними важко провести межу, тобто чітко визначити,ю яким є словник – лінгвістичним чи енциклопедичним. Як правило, багатотомні видання називають енциклопедіями, а однотомні – енциклопедичними словниками. В енциклопедичних словниках інформація подається лаконічно, стисло, використовуються умовні скорочення, які легко відновлюються читачем. Більш широка інформація міститься в галузевих енциклопедіях і довідниках.

  Для школярів випущена серія енциклопедичних видань під загальною назвою «Енциклопедичний словник…» філолога, літературознавця, фізика, математика та ін..). Це як би невеликі галузеві енциклопедії, що суміщають  у собі відомості про слова, назви, предмети.

  Будь-яка сторона життя чи науки може бути в короткій формі подана в словнику енциклопедичного типу. Так само будь-який аспект мови піддається опису в словарній формі.

  Основною частиною будь-якого словника є список слів,які характеризуються з певної точки зору. Наприклад, в орфографічному словнику даються правила написання слів і їх форм.

«Публічна бібліотека – це відкритий стіл ідей, за який запрошений кожен». /А.І. Герцен/.

  Робота зі словниками значно розширює словниковий запас людини. А скільки і яких слів потрібно знати освіченій людині? Розповсюджена думка, що для повноцінного спілкування на життєво важливі теми достатньо 3000 слів.

  Цікава інформація: письменники, журналісти, учені використовують значно більше слів. Учені підрахували, що Т.Г. Шевченко, О.С. Пушкін використовували більше 21 000 слів.

  На сьогоднішньому занятті ви отримали певну інформацію, яку, сподіваюся, будете використовувати у своїй практичній діяльності, особливо в навчальній роботі. Для закріплення одержаної інформації проведемо практичне заняття.

Практичне   заняття

Завдання:

І група – пояснити значення слова «туземець»;

ІІ група – перекласти на російську мову слово «млинці» .

Інструкція:

1.      Уважно подумайте над змістом завдання.

2.      Виберіть ту довідникову літературу, яка допоможе швидше і повніше вирішити поставлене перед вами завдання. (Який вам потрібен словник: лінгвістичний чи енциклопедичний?)

3.      Візьміть потрібний довідник з виставки і попрацюйте з ним.

Правильність виконаної роботи можна перевірити коментованим поясненням кожної групи.

«Однією з істин моєї педагогічної віри є безмежна віра у виховну силу книги. Школа – це насамперед книга. Виховання – насамперед слова, книга, живі людські відносини. Книга – це могутня зброя. Розумна, натхненна книга нерідко вирішує долю людини.»

                                                                                       /В. О. Сухомлинський/

Підсумок заняття

  На сьогоднішньому занятті ми з вами ознайомилися з певною групою довідникової літератури, а саме словниками, розглянули їх види – словники та енциклопедії. Думаю, надалі ви завжди будете звертатись до цих цінних джерел інформації. Це допоможе вам значною мірою поглибити ваші знання з основ наук, розширити кругозір і, узагалі, розвинути пам'ять.

Заняття 4.

Тема: «Мандри сторінками улюблених книг» (заняття-гра).

                                         Хід   заняття

І тур (присвячений художнім творам). Конкурс «Кожна книга – це країна й час».

·         Пригадайте, у яких країнах ви побували завдяки книгам.

·         Де було створено народні казки «Пані Метелиця», «Шестеро братів»?

·         У які часи переносять сучасних читачів Ж. Верн («П’ятнадцятирічний капітан «, «Діти капітана Гранта»).

Вікторина «Чи уважними ви є мандрівниками?»

1.      З яких творів ці уривки:

·         «За сивої давнини, коли над усім світом панував іще не зевс, а його батько Кронос, люди, що тільки-но розселилися по землі, були кволі, безсилі, лякливі. Вони не вміли ні думати, ні розуміти того, що бачили навколо». («Міф про Прометея».)

·         «Тепер він подумки сказав собі, що на цьому світі не так уже й погано. Сам того не знаючи, він відкрив загальний закон, що керує людськими вчинками: кожен хлопець і кожна доросла людина завжди прагнутимуть і домагатимуться тільки того, чого важко досягти». (М. Твен, «Пригоди Тома Сойєра».)

2.      Кому з героїв належать слова:

·         «Ваша сила тільки в злагоді, а безсилля – в ворожнечі. Помиріться ж, мої діти, будьте друзями, братами!» (Гітчі Маніто, поема Г. Лонгфелло «Пісня про Гайявате»);

·         «Не можна підійматися дуже високо, синку, бо сонце там палюче, воно розтопить віск – і пір’я розсиплеться». (Дедал, міф «Дедал та Ікар».)

3.      Кого ви впізнали в цих описах:

·         «Жінка була така прекрасна та ніжна, але з криги, зі сліпучої, іскристої криги. А проте жива!...» («Снігова королева».)

·         «Ось який вона мала вигляд: морквяного кольору волосся, цупко заплетене у дві кіски, що стирчали, мов палички; ніс картоплинкою, весь поцяткований ластовинням, великий рот із білими здоровими зубами». (Пеппі Довга Панчоха».)

·         «Це був гарний хлопець, високий на зріст, бездоганно складений, зі стрункими міцними руками й ногами. На вигляд йому було років двадцять шість. У його обличчі не було нічого дикого або жорстокого. Цек було мужнє обличчя з м’яким і ніжним виразом європейця, особливо коли посміхався». (П’ятниця.)

ІІ тур (присвячений письменникам).

  Тим, що маємо можливість прочитати багато цікавих книг, слід завдячувати збирачам фольклорних творів, письменникам і перекладачам. 

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним потри, і вмить

Побачить сонце й голубі висоти

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов’язки чорних лент!                 

Благословенна та ясна година,

Коли Буквар до рук бере дитина,

Коли читає «Кобзаря» юнак,

Коли Франка «огромнії сонети»

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Хто є авторами творів:

·         «Казка про мертву царівну та сімох богатирів» (О.С. Пущкін);

·         «Казки по телефону» (Д. Родарі);

·         «Непохитний олов’яний солдатик» (Г. К. Андерсен);

·         «Мауглі» (Р. Кіплінг).

Кого представляють «актори»?

1.      «Я був солдатом і золотошукачем, репортером і лоцманом, і, звичайно ж, письменником.

А ще я любив виконувати свої гумористичні оповідання. Якось зі мною стався дивний випадок. Я вирішив виступати з лекцією. Коли заявився на трибуні, у залі здійнявся регіт. Кожна моя фраза просто тонула в його хвилях. І тут я зрозумів – мене зустрічали як справжнього Майстра Сміху. Люди знали, що я – гуморист. Вони прийшли повеселитися і веселилися. А це чудово! Отже, мої твори дарують радість.

А якщо ви не впізнали, хто я такий, то скажу, що звати мене Семюел Леггорн Клемент. Однак маю і літературне ім’я, яке вибрав не випадково. У ті часи, коли був лоцманом, на річці Міссісіпі  не було маяка, лише буйки. Заміряючи жердиною глибину ріки, матрос на вахті кричав: «Мірка два!», тобто достатня глибина для плавання суден. Може, ви вже здогадалися, хто я?» (Марк Твен.)

2.      «Мій батько був адвокатом і хотів для мене такої самої кар’єри, а я мріяв про далекі мандри. Коли мені виповнилося 12 років, і, одягнувшись юнгою, пробрався на шхуну, що мала відпливати до Індії. Подумки я був вже далеко за межам Франції, але мрії не судилося збутися. На шхуні з’явився мій батько й забрав мене додому. Однак, коли я виріс, то побував в багатьох країнах.

А ще я захоплювався різними науками: фізикою, хімією, біологією, географією, астрономією, мовами.

Відомості з усіх цих галузей    заносив до спеціального каталогу, який поповнював протягом усього життя. Цей каталог містить понад двадцять тисяч зошитів. Мабуть, ви вже впізнали мене?» (Жуль Верн).

ІІІ тур (присвячений оформленню книг).

  Коли ми читаємо, слова перетворюються в картини: виникають в уяві барви, вимальовуються портрети героїв. І як чудово, коли все це оживає в ілюстраціях. Звернемо увагу на малюнки художників.

  (Ілюстрації до яких книг представлено на виставці? Що або кого на них зображено?)

  Кожна книга починається з обкладинки. Ми намалювали незвичайні обкладинки – ребуси, у яких зашифровано назви книг. Відгадайте їх.

  На цьому наша подорож не закінчується. Адже попереду – нові зустрічі з її величністю Книгою.

І знову у мандри запрошують книги…

В далекі часи, в дивовижні країни.

Відкриваються там таємниці великі.

Знайдете ви справді безцінні перлини.

Нехай не минає вас байка чи казка.

Хай міфи і вірші у душу вам линуть.

Та тільки уважно читайте, будь ласка,

Тоді лиш почуєте слово нетлінне.

І мудрі поради, і жарти дотепні,

Й думки, що летять крізь кордони та мури.

Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

Усе, що дарує світ літератури!